Бобок Вікторія

Весна прийде

 

Я вірю в час, коли весна настане

 

В людському мороці, в захланності й пітьмі.

 

Я знаю,що Донбас – стійкий і витривалий.

 

Запамятайте це, нещасні вороги!

 

 

Донбас – це ти і я, це шахти й терикони,

 

Жадан, Біливода; це небезпечний і недосяжний звір.

 

Донбас – це чорне місиво й численні перешкоди.

 

До нас весна ще прийде, тільки вір!

 

 

Донбас не може існувати без надії й віри,

 

Як шахта не існує без кріпління.

 

Донбас – шалене румовище перспективи й мрії,

 

Донбас – невидимий котел, що скоро досягне кипіння.

 

 

Можливо, зараз – це блокпост й бійцівська лайка,

 

Сліди від танків й білий, наче марля, сніг.

 

Але він – справжній, не якась там калька,

 

Тут справжні трударі працюють, не покладають рук і ніг.

 

 

Я вірю, що весна настане,

 

І на Донбасі, і в серцях на всій землі.

 

Розбрату й ворожнечі більш не стане.

 

Щасливі й незалежні будем я і ти!

 

 

 Збережи щастя

 

Напевно, це дуже корисно – бути щасливим.

 

Бажати, вірити й впевнено йти до мрії.

 

Але, як на мене, цей світ став занадто галасливим,

 

Тому людям так важко втілити свої поривання й надії.

 

 

Я думаю,варто навчитися цінувати тишу,

 

Яка дивним спокоєм огортає тіло.

 

Бо без цього уміння щастя втече від вас підло, як миша.

 

І не вистачить часу зробити все те, що хотіли.

 

 

  Я знаю,що щастя приходить так несподівано й негадано.

 

Саме тоді, коли ти вже зневірений і ниций.

 

І тільки тоді воно є таким охочим і жаданим,

 

І саме тоді ти готовий ним з усіма поділитись!

 

 

І тільки тоді ти відчуваєш його життєдайну силу,

 

Тоді ти хочеш вчепитись за нього руками.

 

Тоді воно стає всеохопним, як соковите колосся ниви,

 

Яку ти вже ніколи не насмілишся топтати ногами.

 

 

МОЇ БАТЬКИ

 

Буває, з часом забуваєм

 

Про найрідніших нам людей.

 

І щастя почина зникати

 

З їх сяючих та стомлених очей.

 

Матусю рідна й любий тато,

 

Пробачте ви мені за все.

 

Давно хотіла вам сказати:

 

«Батьки-це найдорожче, що у мене є».

 

Мій тато - то могутня скеля,

 

Бурхлива хвиля, що не знає перешкод.

 

Він впевнено крокує до мети своєї.

 

Його девіз: «Вперед! До перемог!»

 

Мій тато – то титан, гроза і вітер,

 

То шквал, вогонь і айсберг водночас.

 

То справжній буревій, метал, могутня сила,

 

Яка надійно захищає нас.

 

Матуся – то весняний яблуневий цвіт.

 

То сама ніжність і тендітність.

 

Матуся – то початок річки, джерела,

 

Що кожному дає напитись.

 

Матуся – то легенький вітерець,

 

Ласкаво огортає нас уранці.

 

То шаль шовкова, теплий комірець,

 

І чарівна мелодія життєвих танців.

 

Я дуже люблю, мамо,

 

Як ти сонячно всміхаєшся,

 

В тяжку хвилину усіляк

 

Ти підбадьорить намагаєшся.

 

Я пам’ятаю, нене, заповідь життєву,

 

Якої ще в дитинстві мене ти научала:

 

«Ти стався, донечко, до людей так,

 

Як хочеш, щоб ставились до тебе.

 

Щоб тільки щастя та любов

 

В твоєму серці розквітали».

 

А коли маю труднощі якісь

 

В задачі з фізики чи математики,

 

То татко, наче Ньютон чи Енштейн -

 

Вирішує усе без проблематики.

 

А твої руки, мамо, -

 

Тендітні пелюстки,

 

В які у час складний, холодний

 

Занурююсь, як сонце в небо, залюбки.

 

Твої ж обійми, татку, -

 

Найміцніші в світі.

 

У них ховаюсь від тривог і бід.

 

Й не знаю, мої рідні,

 

Що без вас буду робити,

 

Коли покину батьківський поріг.

 

Я до землі низенько уклоняюсь,

 

Цілую руки ваші та вуста.

 

Пробачте, що колись я помилялась

 

Й не цінувала вашу ласку та слова.

 

Ви – Божий дар, мій ангел – хоронитель,

 

Ви даєте мені життя і віру в себе.

 

Не дозволяєте мені ви злу скоритись.

 

Ви – ясне сонечко, що гріє з неба.

 

Ваша любов – безмежна, щира, чиста,

 

І найсильніша зброя проти ворогів.

 

І серед темряви вона вогнем виблискує,

 

І не згасає навіть в холоді снігів.

 

Ваші очі – то моя надія,

 

Моя опора, захист і добро.

 

Вони здійснили найсвітлішу мрію –

 

І щастя в моїм серці зацвіло.

 

А ваше серце – то безмежне небо,

 

В яке я бистрим птахом

 

В майбуття своє лечу.

 

Тож, уклоняючись доземно,

 

Вам, мої рідні, я скажу:

 

«Татусю й мила мамо!

 

Я дуже, дуже вас люблю!»

 

 

 Мої маленькі янголята

 

Із Полтави в Біловодськ прибули дівчата.

 

Влучно можна описать їх тільки «янголята».

 

Галас, сміх та феєрверк вміють виробляти.

 

А мою оселю рідну було не впізнати.

 

 

Подушки літали скрізь, ковдри на підлозі.

 

А цукерки й мандарини валялися на кожнім кроці.

 

Так дивилися ми фільм майже до півночі,

 

Й спати потім увесь день всі були охочі.

 

 

Ми робили «лизунів». Дійство не з простеньких.

 

Піну для бриття та клей тягли з волосся обценьками.

 

А блискітки для листівок довершили наше діло.

 

Стіни, стеля й душова ну дуже неприродно мерехтіли.

 

 

Звуки музики лунали з ранку і до ночі.

 

Даша сальсу танцювала, Настя трюки виробляла на зеленім обручі.

 

Піаніно не змовкало, в чергу грати всі ставали, як великі музиканти.

 

А дитячий жарт та сміх заглушив навіть куранти.

 

 

Скажу чесно, мої любі, Новий рік нам вдався.

 

Таких веселощів скажених в будинку нашому ніхто не сподівався.

 

Дух свята ми відчули вповні. Без зайвих зусиль і витрат.

 

Бажаю кожному із вас, рідненькі, таких маленьких янголят!

 

 

ТАКА СОБІ БУВАЛЬЩИНА

 

Йшла сьогодні повз бульвар,

 

Шевченка, такий знаєте?

 

І,здалося, самовар

 

В небі закипає десь.

 

 

Я спинилась, придивилась,-

 

Аж то дим валує скрізь,

 

Як туман перед очима в кішки,

 

Що ковбас багато на ніч з'їсть.

 

 

Вам скажу я по секрету:

 

Від природи в татка я вдалась.

 

І тому поглянути, що коїться,

 

Я, немов ошпарена, відразу подалась.

 

 

 Ось приходжу ближче я

 

До того румовища,

 

Й оченята ж то мої

 

Поповзли аж догори.

 

 

А причина, бачте в тім,

 

Людоньки миленькі,

 

Грали хлопці в «Морський бій»

 

Й спалили дитсадок рідненький.

 

 

 Вихователька,розумна пані,

 

Підняла догори руки.

 

«Ой рятуйте! Боже ж мій»,-

 

Видавала такі звуки.

 

Розуму, хоч позичай,

 

Тут нема чого казати.

 

З таким голосом дзвінким

 

Лиш на сцені виступати.

 

 

 Довелось тоді мені справу в свої руки брати

 

І пожежників по телефону швидко викликати.

 

Натиснула «101» й почала волати:

 

«Швидко, швидко! Ми горим! Їдьте рятувати».

 

 

Хлопці – справжні молодці,

 

Тут як не крути.

 

Я не встигла й вулиці назвати,

 

А в слухавці одні гудки.

 

 

 Нюх ці хлопці, я скажу Вам,

 

Мають дуже добрий.

 

Адже без адреси довелося б

 

Їхати їм дуже довго.

 

 

 Та, на щастя, все устигли

 

Ці завзяті молодці:

 

І пожежу загасили,

 

Й виховательку облили,

 

Щоби заспокоїлась.

 

 

А гравці у «Морський бій»

 

Геть і не злякалися.

 

«Ми з таким ледь не щодень

 

Вдома зустрічалися».

 

А пожежники їм кажуть:

 

«Хлопці, а чи знаєте,

 

Що не завжди добре так

 

«Бій» такий кінчається?

 

 

Одного разу, не дай Боже,

 

Можна й постраждати!»

 

І тоді найсміливіший

 

Виступив поперед всіх

 

І промовив щиро й чесно,

 

Ледве затаївши сміх:

 

«Дядьку, ми ж вам не якісь там

 

Нерозумні хлопчаки.

 

 

Ми не будемо лякати виховательку свою.

 

Вже як стукне 6 чи 7 нам якихось років

 

В школі нашій новій, гарній

 

Ми продовжимо цю гру».

 

 

Це, звичайно, казка, жарт,

 

Але скажу вам із власного я досвіду:

 

«Закарбуйте в пам’яті такий наказ:

 

«Не грайтеся з вогнем ніколи і ставайте вже хоч трішечки дорослими!»

 

 

А пожежник відповів:

 

«Грайтесь – скільки заманеться,

 

Та про безпеку інших

 

Також подбати доведеться».

 

 

«Я ж скажу вам правила прості,

 

Їх запам’ятайте,

 

І друзякам всім своїм

 

Щодня розповідайте».

 

 

Перше правило таке: не грайтесь сірниками,

 

Бо втратите своє волосся кучеряве,

 

Свою оселю і здоров’я,

 

І не поможуть тато й мама.

 

 

Друге: бережіть ліс від пожеж,

 

Сміття ви за собою прибирайте,

 

Бо залишитесь без місця відпочинку,

 

Й на себе тоді тільки нарікайте.

 

 

І третє правило, мабуть, щонайпростіше:

 

Як своє ім’я, ви номер «101» запам’ятайте.

 

І вже якщо трапиться з вами біда,

 

Не зволікайте, а цифри ці чарівні натискайте!