Сонет про Шевченка
Велика постать України!
Вірші, картини він писав,
Звеличив мову солов’їну,
Шляхи неволі подолав.
Пісні про нього склали люди,
Портрет митця принесли в клас.
Ім’я Шевченка знають всюди,
Поет цей – гордість для всіх нас!
Кобзар став символом народу,
Що українців об’єднав,
Йому присвячуємо оду-
Він нашу гідність врятував!
Не забуваймо його, люди,
Тарас із нами завжди буде!
Я - за єдину Україну!
Моя мила Україна,
Моя рідна Батьківщина,
Ніби сонечко в зеніті,
Ти для нас єдина в світі!
Крізь віки й через роки
Ти зазнала стільки муки!
Подолала ворогів:
І татарів злих, і турків,
І поляків, на все здатних
Та фашистів безпощадних!
Багато часу ти страждала,
Радянську владу подолала.
Моя прекрасна, люба ненька,
А я - дитя твоє маленьке.
Я мрію, щоб була ти вільна,
Щоб житом коливалась нива,
Щоб мир і спокій були всюди,
Щоб мали щастя усі люди!
Щоб ти була міцна, єдина,
І схід, і захід – то родина.
Тебе ніколи не покину,
Я – за єдину Україну!
Сиділа мати коло хати…
Сиділа мати коло хати,
Тихенько пісню заспівала,
Зоря вечірня вже настала,
А мати спати не лягала.
І все в садку сиділа
Дивилася у небо.
Тихенько шепотіла,
Засумувала, певно.
Вже перша зіронька сіда,
А мати все не засина,
На небо дивлячись, вона
Журливу пісню все співа…