Сонет про Шевченка

 

 Велика постать України!

 

Вірші, картини він писав,

 

Звеличив мову солов’їну,

 

Шляхи неволі подолав.

 

 

Пісні про нього склали люди,

 

Портрет митця принесли в клас.

 

Ім’я Шевченка знають всюди,

 

Поет цей – гордість для всіх нас!

 

 

Кобзар став символом народу,

 

Що українців об’єднав,

 

Йому присвячуємо оду-

 

Він нашу гідність врятував!

 

Не забуваймо його, люди,

 

Тарас із нами завжди буде!

 

Я - за єдину Україну!

 

Моя мила Україна,

 

Моя рідна Батьківщина,

 

Ніби сонечко в зеніті,

 

Ти для нас єдина в світі!

 

 

Крізь віки й через роки

 

Ти зазнала стільки муки!

 

Подолала ворогів:

 

І татарів злих, і турків,

 

І поляків, на все здатних

 

Та фашистів безпощадних!

 

 

Багато часу ти страждала,

 

Радянську владу подолала.

 

Моя прекрасна, люба ненька,

 

А я - дитя твоє маленьке.

 

 

Я мрію, щоб була ти вільна,

 

Щоб житом коливалась нива,

 

Щоб мир і спокій були всюди,

 

Щоб мали щастя усі люди!

 

Щоб ти була міцна, єдина,

 

І схід, і захід – то родина.

 

 

Тебе ніколи не покину,

 

Я – за єдину Україну!

 

 

Сиділа мати коло хати…

 

Сиділа мати коло хати,

 

Тихенько пісню заспівала,

 

Зоря вечірня вже настала,

 

А мати спати не лягала.

 

 

І все в садку сиділа

 

Дивилася у небо.

 

Тихенько шепотіла,

 

Засумувала, певно.

 

 

Вже перша зіронька сіда,

 

А мати все не засина,

 

На небо дивлячись, вона

 

Журливу пісню все співа…