Собакар Олександра

 Дівчині Моллі

 за Робертом Бернсом

 

 

Зустрів випадково, не можу забути,

 

Мій погляд до неї одної прикутий;

 

Ця дівчина чемна, завжди досконала,

 

Все краще і добре в собі поєднала.

 

 

 Іду по дорозі в надії зустріти,

 

Про неї я мрією в серці зігрітий;

 

Хоч знаю, що гостре каміння дороги

 

Поранить її найпрекрасніші ноги.

 

 

Ось взути б ці ніжки в балетки шовкові

 

Та шати на неї вдягнути святкові;

 

В кареті найшвидшій мене б обігнала,

 

Якби моя воля на світі настала.

 

 

Волосся її золоте шовковисте

 

Лежить на плечах, як коштовне намисто,

 

Як світла зоря серед темної ночі,

 

Зігріють мене назавжди її очі.

 

 Скажіть чому?

 

Чому так важко зрозуміти,

 

Що ж відчуваєш в серці ти?

 

Кудись все хочеться летіти,

 

Але ж про спокій мрієш ти.

 

 

Навколо стільки лиха, горя,

 

А скільки материнських сліз!

 

Я хочу мати щастя море,

 

Щоб кожен день у мирі ріс.

 

 

Я просто хочу спокою у серці,

 

Щоб не боліла голова,

 

Щоб все біло навколо добре,

 

Та біля мене – чорна пустота…

 

 

У горах я серцем

 за Робертом Бернсом

 

 

У горах я серцем, а зовсім не тут.

 

У горах по сліду оленя іду.

 

Полюю оленя, лякаю козу;

 

У горах я серцем, а тілом – внизу.

 

 

Північний мій краю, навіки прощай,

 

Відваги і сили, і доблесті край.

 

Далеко по світу я мушу іти,

 

У серці залишу тебе назавжди.

 

 

Прощайте навіки, вершини з снігів;

 

Прощайте навіки, долини лугів.

 

Прощай же навіки, мій краю батьків,

 

Прощайте ліси і дзвіночки струмків.

 

 

У горах я серцем, а зовсім не тут.

 

У горах по сліду оленя іду.

 

Полюю оленя, лякаю козу;

 

У горах я серцем, а тілом – внизу.

 

 Якби в негоду під дощем

  за Робертом Бернсом

 

 

Якби в негоду під дощем

 

Тебе зустрів, одну зустрів,

 

Укрив би я своїм плащем

 

Тебе від холодів, від холодів.

 

 

Якби гірких морських штормів

 

Шумів потік, ревів потік,

 

Закрив своїми б я грудьми

 

Тебе навік, від них навік.

 

 

Якби блукав на чужині

 

В пустелі сам, в пустелі сам,

 

Молився б я тобі одній

 

Як небесам, як небесам.

 

 

Якби царем я був царів,

 

На всі світи, на всі світи,

 

Тобою б я лише горів

 

Навіки ти, одна лиш ти.