Котовщик Ілона

 

Українська ніч

 

Місяць у повні в небі бездоннім,

 

Роси збивають крильми хрущі,

 

Очі небесні зіроньки ясні,

 

Cльози-блискітки ронять в кущі...

 

Вишні палають цвітом весняним,

 

Гарно та любо, така благодать!

 

Кумкають жабки в заростях ставу,

 

В нічку таку треба вірші писать!!!

 

Ніч українська! Ніч чарівнице!

 

Скільки про тебе склали пісень!

 

Ти така файна, ніжна, казкова!

 

Місячна нічка, ясна як день!

 

Дихати хочеться на повні груди,

 

Хочеться плакать, сміятись, співать!

 

Нічко вкраїнська, ти восьме чудо!

 

Ти чарівниця, ти благодать!

 

 

Розбилось небо...

 

Розбилось небо:

 

Тисячі шматків

 

Рясним дощем

 

Посипались на землю,

 

Зайшлась хмаринка

 

Проливним плачем...

 

Чом плачеш ти,

 

Сумна дитинко неба?

 

Краса землі

 

У неба на крилі,

 

Освячує і окриляє душу...

 

Зірву я квітку

 

Золоту зорю,

 

Немов в садочку

 

Перестиглу грушу...

 

Чуть сонця схід

 

І бачить вітерець

 

З дитинства вмію,

 

Відчуваю серцем:

 

Красу зірок,

 

І неба височінь,

 

І шепіт трав,

 

І лісове озерце...

 

Уламки неба –

 

Краплі дощові,

 

Освітять і освятять

 

Світлом душу...

 

До неба крикну:

 

Годі голосить!”

 

Сумну хмаринку

 

Посміхнутись змушу.

 

 

Осінь-лиходійка

 

Холодний вітер, дощ колючий,

 

Вслід Літові жбурляли листя:

 

Іщезни, ти нам не потрібне!!

 

Зламали Літечку проміння...

 

Іди, іди!! – сичала Осінь,

 

Завішу чорним неба просинь,

 

Без тебе погаздую гарно...

 

У сльози Літо – та все марно...

 

Єхидно Осінь зла хихоче:

 

Я панувать довіку хочу!!!...

 

Я чарівниця златокоса

 

Посію скрізь холодні роси...

 

Іще не знає лиходійка,

 

Що десь у лузі коней трійка

 

Несе в кареті молодицю,

 

У шатах срібних, білолицю...

 

Осінь лукаву – паву золотаву,

 

Доля спіткала як дівчину-Літо

 

Зрадив їй дощик, зрадив і вітер,

 

Память про неї ніби хтось витер…

 

Награє вітрище білі колискові,

 

Фіалково мружаться сутінки зимові.

 

І кружляє стиха в сніговім танку

 

Срібнокрила фея в крижанім вінку...

 

 

Вчений Бал

 

В бібліотеці тиша панує,

 

Нічка чорнява спокій дарує…

 

Раптом щось стукнуло десь на полиці,

 

Кроки почулись тихенькі, мов в киці.

 

Крихітний гномик звідкись узявся,

 

Хутко до книг на полицю піднявся.

 

Ну ж бо, сестриці, годі вже спати,

 

Треба наш Вчений Бал відкривати!

 

Книги на те: – Давай працювати,

 

Будемо раді Бал розпочати!

 

Ти, Вчений Гноме, мастак говорити,

 

Ми призвичаїлись мовчки всіх вчити,

 

Будеш ведучим у нас, як завжди,

 

Центральна полиця – сідай ось сюди.

 

Гномик поважно вмостився й сказав:

 

Ми відкриваємо Вчений наш Бал!

 

Тисячі років його ми проводим,

 

Підсумки нашої праці підводим

 

Мово вкраїнська, вам даєм слово!

 

Ми потрудились із дітьми чудово,

 

Вивчили префікси ми і відмінки,

 

Всі назубок повивчали сторінки:

 

Числа, роди, однину, множину,

 

Правописання на «е» і на «у»,

 

«Мова вкраїнська» не підведе,

 

В певне майбутнє дітей поведе!

 

Так звітувала рідная мова.

 

Всі аплодують: – Чудово, чудово!

 

Славно трудилися, маєм знання

 

Мові вкраїнській – щире «Ура»!

 

Слідом за нею Природа сказала:

 

Я й дітлахи працювали не мало:

 

Вивчили гори, пустелі, савани,

 

Шторми, цунамі та урагани.

 

Про океанські вчили глибини,

 

Про муху цеце та цвіт горобини

 

Природа-наука не підведе,

 

Впевнено діток в світ поведе!

 

Гномик та книги схвально кивали:

 

Видно, що праці доклали чимало!

 

Слідом зявилась точна наука.

 

Це – Математика.То складна штука.

 

Попрацювали на славу і ми,

 

Вперто трудилися аж до весни:

 

Вчилися цифри всілякі писати,

 

І додавати, і віднімати.

 

Також ділили і множили ми,

 

Знаєм чудово навіть дроби!

 

Все ми обчислим, помножим, сплюсуєм...

 

Тому, що трудились! Ми не сачкуєм!

 

Дружать зі мною навіть малята,

 

Хвалять мене їхні мами і тата.

 

Точна наука не підведе,

 

Впевнено діток в життя поведе!

 

Слідом Історія просить вже слова:

 

Я – це наука усього основа!

 

Про давні часи, про минулі віки

 

Пишуть чудово мої сторінки.

 

Про давніх героїв я дітям кажу,

 

Історію краю й землі бережу.

 

Ми вивчили все, що потрібно нам знати,

 

Уроки мої полюбляють малята...

 

Багато книжок іще говорили,

 

А інші їх слухали, щиро хвалили.

 

Довгенько Учений той Бал їх тягнувся,

 

Аж ось на селі уже півень проснувся.

 

Вчений наш Гномик знов слово узяв:

 

Ось і закінчивсь чудовий наш Бал:

 

Інші на балах танці танцюють,

 

А книги про вміння дитячі звітують

 

Всі молодці, всі потрудились,

 

Пишаюсь я вами, не осрамились!

 

Яка нагорода потрібна для вас?

 

Кажіть, любі сестри, все виповню враз!

 

Найкращий дарунок для нас, то знання,

 

Наук вчених, мудрих святе надбання.

 

Щоб діти ходили частіше до нас,

 

А ми вже покажемо свій майстер-клас!

 

Бібліотека – то місце чарівне,

 

На цілому світі нема йому рівних!

 

Ходіть, любі діти, у гості до книг–

 

Незвіданий світ ви відкриєте в них.

 

Бібліотеку свою не минайте,

 

Чекають вас книги – завжди памятайте!

 

  

Вчителю в День народження.

 

(керівнику літературної студії «Поетичні озерця»,

 

мудрому наставникуВолодимиру Івановичу Дідківському)

 

Кудлата хмарка крильцями тріпоче,

 

Моргає сонечко в блакитній вишині,

 

Вітрець прозорий також, мабуть, хоче

 

Про щось важливе нагадать мені:

 

У Вчителя сьогодні ювілей,

 

Бажать багато будуть друзі, рідні:

 

Здоров'я, щастя, творчих вознесінь,

 

Щоб юність – вічна, роки – непомітні!

 

Хай жарти, сміх наповнять Ваші дні,

 

Живий вогонь палахкотить у серці,

 

Крилатий янгол обіцяв мені

 

Розхлюпати для Вас добра озерця...

 

В моїй душі клекоче безліч слів:

 

Важливих, щирих, сонячних, вогнистих,

 

А на папері – жалюгідна тінь,

 

Чомусь банальні всі слова врочисті....

 

Можливо десь я збилася із рими,

 

Можливо наголос невірний, навмання...

 

Але тепло живе в віршах незриме,

 

Це побажання з серця вирина...

 

Оці вірші чи вірші – від душі!!!

 

Писала щиро, так як ще ніколи...

 

Ви строго не судіть... а похваліть!!!

 

Я ж Ваша учениця!!!

 

Ваша школа!!!!!