Шевченко Христина

11 років

м. Київ

Підніміте прапор жовто-синій

 

Підніміте прапор жовто-синій,

Підніміте по селах і містах!

Нехай буде слава Україні,

Нехай буде в історії віках!

 

Нехай буде церква православна,

Нехай буде прапор, герб і гімн!

Буде в світі Україна славна!

Буде славна Україна в нім!

 

Нехай буде мир, а не війна!

Неоголошена війна на сході.

Все нищить, трощить нам вона.

Нехай же буде спокій у народі!

 

Нехай буде злагода й добро,

А не танки і війська в країні.

Нехай тішиться старий Дніпро,

Гори, море, рідна Україна!

 

Нехай квітне наша Україна,

Як в бабусі вишня у саду!

Хай радіє щиро, як дитина,

Як дитя в щасливому роду!

 


 

Кримський підсніжник

 

Я добре пам’ятаю,

Маленькою ще до бабусі

Приїжджала я у Крим.

 

Раз якось так приїхала

І перше, що спитала,

Чи є підсніжники іще.

 

“Немає їх давно вже,” –

Відповіла мені бабуся.

Немає,- сумувала я.

 

Бо так підсніжники любила!

Ми в ліс усе ж ходили.

Якось у лісі біля річки…

 

Малого і похилого

Підсніжника знайшла я!

Принесла його додому.

 

Поставила у вазу,

Як ставила бабуся

Туди підсніжників букет.

 

Я добре пам’ятаю

Ті зустрічі веселі,

Ніколи не забути їх.

 

Хотіла б я і зараз

Відвідати бабусю…

І дійсно, березень іде!

 

Підсніжники цвітуть там!

Ще б я в Криму хотіла

Забігти на гору високу,

 

І глянути на гори,

На Агармиш зелений,

І глянути на те містечко,

 

На Старий Крим старенький,

Примостився він під ним,

Під ним, Агармишем зеленим.

 

Забігти на високу,

Височенну гору, ген,

І крикнути всім Воля, воля!!!

 

І слухати відлуння,

Ще бігти і кричати –

Маленькою я так раділа.

 

…Сиджу я на дивані

Перед комп’ютером тепер

І бачу на екрані…

 

Підсніжники біленькі,

Ну такі, як у Криму.

І дійсно, вони ж бо там і є.

 

Бабуся їх показує,

Я на них дивлюсь, дивлюсь,

Вони далеко, у Криму…

_

Вони далеко, у Криму,

А я на них задумано дивлюся.

Я написала це тому,

Що за вами сумую, бабусю!