Лейченко Олександра

12 років

с. Буки Житомирського р-ну

 Житомирської обл.

Космічна симфонія

 

Дивлюся у нічне бездонне небо,

Захоплююся від його краси,

Вслухаюся і чую, начебто далеко

Галактик космічних голоси.

 

Вони у Всесвіті- просторі

Ведуть розмову тет-а-тет

На тему розмірів і форми,

У кого більше зір, туманностей, планет.

 

- Сферична я, - одна сказала погордливо, -

У мене форма – просто диво!

- А я, - велика Еліптична,

Найсміливіша і велична.

І ти мені просто повір -

Утримую мільярди зір.

 

- А в мене Гелій є і Злато.

Хіба ж планетами я не багата?

На мить замислившись, відповіла їм інша:

- Красуні ви, та я нічим не гірша.

 

- А я – Чумацький шлях,

Галактика спіральна.

В мільярдах зір моїх є все і всюди.

Найкраща із планет, що  в мене є, -

Малесенька Земля, а з нею – люди.

 

В усіх галактик спільне є  – це зорі:

Яскраві й ні, великі і малі.

Є, що віками сяють у безодні

Й дарують теплі погляди Землі.

 

 

Ми – діти Галактики

 

Ми – діти Галактики,

Сонечка нашого діти,

Радіємо літу і морю,

Землі дивовижної квітам.

 

Найдужче любимо свою планету,

Знання збагачуємо в сфері Інтернету.

Думками ми мандруємо в просторі,

Хвилюють нас Земля, Місяць і зорі.

 

Ми також мрійники кмітливі і завзяті,

Цікавить нас усе й про все ми хочем знати.

Що? Де? Коли? Як виникло й з’явилось?

У космосі життя як народилось?

 

Ми Всесвіт залюбки вивчаємо

І всі давно вже добре знаємо,

Що навколо Сонця – планети малі,

А Місяць у небі – супутник Землі.

 

Цікавлять нас й вечірні зорі,

Мов порозкидані небеснії  вогні.

Вони мінливо сяють у безодні,

Такі далекі й віковічно мовчазні.

 

Проте лиш знати все  для нас замало,

Про все ще треба дбати й берегти.

Планету нашу свято  зберігати,

Не допустити катастрофи чи біди.

 

Пам`яті героїв Небесної Сотні

 

Наш рідний край – це Україна!

Все тут рідне й дороге.

Тут цвіте краса-калина,

І найкраще – наше все.

 

Україна нині незалежна,

І хоч за віком я іще мала,

Але ще з раннього дитинства знаю,

Що мають діти в нас свої права.

 

Ми маєм, в першу чергу, право жити,

Радіти сонцю, небу і весні.

Ніхто не має права нас убити,

Народжених для миру землі.

 

Усі ми маєм право на свободу,

Яку «правителі» хотіли відібрать.

Щоб вберегти права свого народу,

Студентам довелось Майдан зібрать.

 

І під заклик Кобзаря:

«Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!», -

Юні хлопці і дівчата

Перші стали вимагати

Не здать в ярмо Україну,

А волю їй дати.

 

І поллялась перша кров –

Стали молодь бити,

Юних хлопців катувати,

За ґрати садити.

 

Задзвонили в усі дзвони,

Став люд гуртуватись

Захистить країну славну,

Дітей, братів визволяти.

 

На Майдані згуртувались українці,

Гартуючи мужність і силу свою.

Єдналися люди у дружну родину,

Молились за волю, за всю Україну,

Щоб ніхто не загинув у кривавім бою.

 

Батьки й сини, братове-українці

За волю й долю бились на Майдані.

За правду, честь і совість нас усіх.

Та багатьох із них здогнала куля,

Смертельна куля вцілила у них.

 

Їх вже нема…

Вони в Небесній сотні.

Про них всі знатимуть на цій землі.

Їх імена – на вулицях і школах,

Вони – герої рідної землі.