Воронюк Антоніна

 

Пори року

 

Минають дні і ночі

 

Відходить вже зима,

 

І лютий відступає,

 

І снігу більш нема.

 

Весна вже починається

 

Дерева всі цвітуть.

 

А листя розпускається,

 

І бджоли вже гудуть.

 

А ось і літо жарке,

 

Всім хочеться води.

 

Ми їдемо на море,

 

А хтось і на річки.

 

І листя усе жовте

 

Злітає до землі.

 

То осінь відступає

 

Дарує все зимі.

 

 

 

 

Літній вечір

 

Літній вечір, чарівний,

 

Пташечки співають.

 

Звідусіль веселий крик,

 

Діти собі грають.

 

І стемніло в одну вмить

 

Стало тихо-тихо,

 

Діточки порозбігались

 

Ніби чогось налякались.

 

Сумно. Тихо. Нічка темна.

 

Ліхтарі царюють.

 

Місяць плаває у небі,

 

Закликає: Спати треба!.

 

 

 

Ой, біда! (смішинка)

 

Ой, біда, біда, біда,

 

Ой, розетка не така.

 

Телевізор не працює,

 

Холодильник не частує,

 

Плита кашу не готує,

 

Праска одяг не прасує.

 

Одяг з шафи випадає,

 

В гаманці грошей немає.

 

 

 

Ой, біда, біда, біда,

 

Ой, розетка не така.

 

В неті вірус вже гуляє,

 

І компютер зависає,

 

Чайник воду вже не гріє,

 

Посудомийка теж не миє,

 

І господарів нема.

 

Ой, біда, біда, біда.

 

Лишилась вдома я одна,

 

Годину світла вже нема!

 

 

 

Новий рік

 

Скоро, скоро Новий рік,

 

Скоро, скоро, скоро.

 

І веселий дідів сміх

 

Незабуть ніколи.

 

Подарунків ціла торба

 

В нього у руці.

 

Сани вкриті білим снігом.

 

Усміх на лиці.

 

А везуть його олені,

 

Сильні і швидкі.

 

Срібнії підкови

 

Й роги золоті.

 

І ялинка сяє

 

В цей святковий день,

 

Новий рік – це свято

 

Для усіх людей.

 

 

 

Запізнився

 

Петрик з батьком на машині -

 

Лопнули у неї шини.

 

Хлопчик в школу поспішає

 

Тай бензину вже немає.

 

На автобус хлопчик мчить

 

Та спізнився він на мить,

 

Розклад руху він не знає

 

Тому, завжди, не встигає.

 

Петрик пішки вже біжить,

 

На дорогу не глядить.

 

Світлофори обминає

 

Та на квіти наступає.

 

Ледве він не збив собаку,

 

Наступив він їй на лапу,

 

А та зла така була,

 

Як загавкала вона.

 

Хлопчик дуже налякався

 

Дременути вже зібрався,

 

Портфель в руки він узяв,

 

Від собаки швидко мчав.

 

В школі почались уроки,

 

У дітей повно мороки.

 

Вчасно всі попрокидались

 

І до школи позбирались.

 

Петрик лиш один спізнився,

 

Дома навіть не умився.

 

Тай в портфель не заглядав

 

Ручку й зошита лиш взяв.

 

По дорозі забруднився,

 

За кущі він зачепився.

 

Та не це він не зважав,

 

Пішов й вчительці сказав:

 

- Вибачте, що я спізнився,

 

Просто трішки забарився,

- Добре, Петрику, сідай,

 

Та надалі вже встигай.

 

Хлопчик сів за свою парту

 

Йому було не до жарту.

 

Петрик вже не розумів,

 

Просто сів собі й сидів.

 

Ось і дзвоник вже лунає

 

Всіх додому відпускає

 

Петрик лиш один лишився,

 

Від уроків він втомився.

 

Ось такі тепер у школі

 

Вчаться школярі.

 

В неті люблять посидіти

 

Без пригод не можуть жити.