Закревська Анастасія

 

Росою срібною наллється

І засвітиться далечінь.

 

Дорога стрічкою зівється,

 

Наллється золотом плоскінь..

 

Іриси, ромашки і півонії

 

Йорданською поллю водою.

 

Красуйся, слався, Україно,

 

Радуйся, народ твій за тобою!

 

Адже для кожного ти єдина

 

Й мила, рідна Батьківщино!

 

 

 

 

 

  Вінок Україні

 

Тобі вінок я намалюю, Україно мила!
У нім з'єднаю цвіт калини
І зірочку Чумацького шляху.
Вплету блакить волошок степових,
Веселий клекіт журавля
І чари євшана.
Не забуду і казки століть,

 

І спів Шевченка-кобзаря,
І доброту Євпраксії святої,
Пісні дівчат на Купала,
І ніжну мами колискову 
Усе хороше в колі у квітковім поєднаю я.
І окроплю вінок водою із Дніпра,
Прикрашу стрічками веселки
І діамантами роси.
У чисте поле понесу,
Де небеса єднаються з землею,
І подарую Батьківщині цей вінок,

 

Що малювала я душею.

 

 

 

Памяті Чорнобиля

 

Над Припятю сердито

 

Під небом сіро-камяним

 

Стоїть, не ворушиться

 

Велике місто.

 

Полином поросле,

 

Самотнє і дике.

 

Людина погляне

 

І скаже: «Столітнє».

 

Та ні, не столітнє,

 

Ти просто не знаєш,

 

Чорнобиль – те місто.

 

Його – не впізнаєш.

 

Колись це місто

 

Квітуче було,

 

Та в мить одну

 

Спорожніло воно.

 

Стався випадок:

 

Станція в нім

 

Немало біди

 

Натворила усім.

 

 

 

Спустошенням міста

 

Причиною став

 

Той вибух нічний,

 

Що хмару підняв.

 

Як хмара осіла,-

 

Життя там не стало.

 

Чорнобильське лихо

 

Людей налякало.

 

 

 

Я – українка. До глибини родоводу

 

Я – українка. До глибини родоводу.

 

І не соромлюсь імені свого.

 

Я – донька великого народу,

 

Сльоза в смутних очах його.

 

Народ мій упродовж віків

 

Свободи прагнув, щастя, волі!

 

Нащадок мужніх козаків,

 

Що кров лили заради долі!

 

Він виждав протягом віків.

 

Відстояв волю, віру, мову.

 

 

 

 

 

Зберіг традиції батьків,

 

Заклав державності основу.

 

Він воював та працював,

 

Оберігав та боронився,

 

Народжував, творив, кохав

 

І самовіддано трудився!

 

Я – українка! Мій народ

 

Все пережив, він не загине!

 

Найвищих досягне висот,

 

Прославить ще свою країну!

 

 

 

***

 

Історія мого народу –

 

Це життя мого роду,

 

Який страждав і ридав,

 

Терпів і не знав,

 

Що настане той час

 

І прийде та година,

 

Коли світ облетить

 

Вільне слово «Україна».

 

 

 

 

 

Я горда тим, що з

 

Шепетівки родом!

 

 

Шепетівко, рідна ненько!

 

Ти – колиска батьківська моя.

 

Я вклоняюся тобі низенько.

 

Світить над тобою вічності зоря.

 

 

 

Не забуду тую добрую стежину,

 

Що до місця юності веде.

 

Серцем і думками лину

 

В місто, що душею молоде.

 

 

 

Я гордий тим, що з Шепетівки родом

 

Всю велич і красу в душі несу.

 

Я поруч з містом і його народом,

 

Тобі хвалу і шану віддаю.