Горішевський Назарій

Улюблений урок

Моєму гімназійному математичному

 класу присвячується

 

 

Понеділок. Я у школі. Пролунав уже дзвінок.

 Стрімголов я поспішаю на улюблений урок.

Додавання й віднімання - там основа із основ.

 Всі рівняння й невідомі я сьогодні віднайшов.

 

 Ми старанні на уроці: зрозуміли в одну мить,

 Як ділить і множить дроби, ну а потім скоротить.

Теореми та закони - закріпили всі знання .

 Формули нам допоможуть вирішить все до кінця.

 

 Кілометри, літри, грами - знає добре це наш клас.

 Знайти масу та об’єм ми зуміємо ураз.

 Необхідна ця наука, і корисні ці знання,

 Математика цікава, полюбив її і я!

 

Моєму земляку

 

І знову затишний куточок сниться:

 Село Рахнівка, гайсинська земля.

 Біленька хатка, стусівська криниця -

Усе нагадує про Стуса Василя.

 

 Поет, борець за українську мову,

Пройшов тернистий, непростий він шлях.

 За правду і за рідне слово

 Згубив своє життя в концтаборах.

 

 Земля подільська - це колиска роду,

Земля подільська - матінка моя!

 Зростила ти борця за волю нашого народу,

 Зростила патріота – Стуса Василя!

 

 Гнатова колиска

 

Гнат Танцюра – наш земляк,

 Фольклорист відомий.

 Він зібрав чималий скарб

 Українських творів.

 

 Пісні, приказки, казки,

 Він збирав докупи,

 Щоб читали залюбки

 Діти та онуки.

 

 Мов прозоре джерело –

 Його влучне слово,

 Мови рідної крило,

 Звуків колискова.

 

 Листопад

 

Прийшла осінь на поля,

 Почорніла вже земля.

 Вже зібрали урожай -

 Спочиває рідний край.

 

Прийшла осінь у ліси

 Неповторної краси.

 Різнобарвне покривало

 Землю з небом повінчало.

 

 Прийшла осінь на луги,

 Тиша й спокій навкруги.

 Стих вже гомін солов’я

 Й не зустрінеш журавля.

 

 Неймовірний листопад!

 Ніби з листя зорепад,

 Сипле осінь із гілля…

 Золота прийшла пора!

 

Палітрами вмито

 Осінню заграву.

 Лиш згадка про літо

 Бентежить уяву…

 

Зима

 

Злиться лютая зима,

 Землю снігом огорта…

 Вітер свище, не стиха,

Ніби вовком завива.

 

Ліс і поле, луг і гай –

Всюди білий небокрай.

 Мов чаклунка, ця зима

 Перемети намела.

 

 Сипле добрая зима,

 Снігом землю повива.

 Покривалом ніжно-білим

 Поля вкрила опустілі.

 

І малює на вікні

 Візерунки чарівні.

 Ген мереживом в імлі

 Іній всівся на гіллі.

 

М’яким килимом сніжинки

 Застеляють всі стежинки.

 Сніг іскриться, виграва–

 Землю радість наповня!