Суслова Ліана

 Осінь – чарівниця

 

Вже відлітають журавлі, курлича.

 

Вони мов кажуть: «Україно, прощавай!»

 

Прийшла до України осінь – чарівниця

 

І золотом покрила рідний край.

 

 

Та сонце сяє в небі не так тепло,

 

І солов’ї не радують наш гай,

 

Вже яблука та груші пахнуть медом,

 

І люди вже збирають урожай.

 

Зима

 

Зима прийшла, все інеєм укрила,

 

І вночі вийшла з лісу крадькома

 

Хурделиця, розбурхалась, завила

 

Приємним та холодним вітерцем.

 

 

Сади, будинки – все укрила снігом,

 

Над річкою стелила білий міст,

 

Дерева огорнула ніжним хутром,

 

Відправила до нас перший мороз.

 

 

Сніжинки падають із неба тихо – тихо,

 

В легеньких сукнях, ніби в кружевцях.

 

А горделивий та холодний вітер

 

Улаштував веселий снігопад.

 

Українська мова

 

Українська мова – мова надзвичайна,

 

Мова солов’їна, мудра і повчальна.

 

Хто її не любить, хто її не знає,

 

Той не любить матір, батька зневажає.

 

Хто її цурається, того Бог накаже,

 

Хто нею пишається, шлях у рай покаже.

 

Українська мова – мова мелодійна,

 

Найгарніша в світі,ніжна, чудодійна.

 

Рідні береги

 

Вишня розлога і верба крислата,

 

Ставок, і луг, і батьківський поріг.

 

Пишаюсь вами, бережу вас свято,

 

І низько вам вклоняюся до ніг.

 

Люблю тебе, рідненьке, до нестями,

 

Все те, що маєш,що у тебе є.

 

Сучасним станом і життям убогим –

 

Хворію, млію, місто дороге.

 

Хворію я тобою до нестями,

 

До дна спиваю рідні береги.

 

І де б у світі не чекала доля,

 

Моє ти рідне місто, милий край,

 

Де б не була я, будь завжди зі мною

 

У спогадах, у мріях і думках.

 

****

 

Тиха місячна ніч над затихлим селом

 

Колихає вкраїнські оселі.

 

Лиш легенький вітрець над спокійним ставком

 

В срібних хвилях гойда каруселі.

 

Прокричала десь птаха у руслі ріки,

 

На хвилину сполохавши тишу,

 

Очерет з осокою про щось гомінкий

 

Тихо шепче і чубом колише.

 

Запізнілий туман, мов отара овець,

 

Просувається в брід понад лугом.

 

Замаячив ледь-ледь вдалині острівець

 

Й непомітно сховався за тином.

 

Тишу ночі німу в світанковій зорі

 

Півні голосно вмить розірвали.

 

Загадковий новий зарум’янився день,

 

Розпочалась невпинна робота.