Шайда Софія

 

Народилася 28.05.2003 р. у м. Львів. Навчається у 4 (8) – А класі Львівської академічної гімназії  при Національному університеті  «Львівська політехніка». Софія завжди приймала активну участь у освітніх, літературних, наукових, культурних конкурсах та різноманітних заходах, за що неодноразово нагороджувалася різними дипломами та грамотами. Можна згадати про деякі її «літературні» досягнення: диплом Департаменту освіти і науки Львівської обласної держадміністрації за І місце в обласному конкурсі юних літераторів Львівщини «Весняний легіт»; диплом Міжнародного літературного конкурсі «Коронація слова» за внесок у розвиток української літератури та кропітку працю в роботі літературного журі «Вибір дітей» - 2015; грамота за І місце у літературному конкурсі «Моє Різдво»; диплом Асоціації «Дитяча Екологічна Організація «Легіони землі»» за І місце в екологічному конкурсі «Росла собі ялиночка…» в номінації «Літературні твори»; диплом видавництва «Пегас» за І місце в конкурсі «Я – творець» в номінації «Кращий поет».

Вже майже 9 років Софія займається народними танцями в зразковому ансамблі народного танцю «Ранок».

 

1. Який твій улюблений літературний герой і чому?

За свої 13 років я, скажу чесно, прочитала дуже багато різноманітних книг. Кожна книга по-своєму особлива і цікава. Але можу точно сказати, що моїм улюбленим літературним героєм є Софійка з повістей Марини Павленко про «Русалоньку із 7-В». У цій вигаданій письменницею дівчинці, у деяких її вчинках я пізнаю себе.

 

2. Якщо ти потрапиш в найдивнішу країну, то якою б вона була?

Якщо говорити не про «найдивовижнішу», «найцікавішу», а про «найдивнішу» країну, то, це, напевно, країна, у якій все, що в ній діється, є для мене дивним і незрозумілим. Це могла б бути країна, населена людьми без душі. Щось на зразок людинороботів. У них немає почуттів, тому жителі цієї країни не знають, що таке любов, дружба, співчуття, повага… Правда, дивна країна?

 

3. З ким би з міфологічних чи казкових героїв ти погодилась/погодився випити філіжанку чаю чи шоколаду і чому?

Ще з дитинства я захоплювалася маленькою Гердою із казки Г.-Х. Андерсена «Снігова королева». Мене вражала її рішучість, відчайдушність та щире серце. Гадаю, ми мали б з нею багато спільних тем для розмов. За горнятком чорного чаю з бергамотом ми б поділилися з нею своїми секретами та поговорили б про хлопців, а Герда зігрілася б після своїх снігових мандрівок.

 

4. Яким має бути Автор?

Я вважаю, що автор повинен бути відкритим і щирим зі своїм читачем. Звичайно, велику популярність, мають автори, які пишуть гостросюжетні оповідання, детективи, фентезі, адже читати твори, написані у таких жанрах, дуже цікаво. Звісно ж, автор повинен вміти заінтригувати читача. А ще не варто писати про те, що ти не розумієш, чого не бачив на власні очі, що не можеш собі уявити. Це буде нещиро, не по-справжньому і нецікаво.

 

5. Яка з прочитаних книг на тебе справила найбільше враження і чому?

З усіх нещодавно прочитаних найбільше вразила мене книга Дзвінки Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая». Ця книга про добро, любов, віру в себе і свої сили. Насправді вулиці Святого Миколая немає, але Святим Миколаєм може бути кожен з нас.

 

6. В чому/кому ти шукаєш натхнення, що воно таке і як його віднайти?

Натхнення… Напевно, не можна чітко сказати, як його віднайти. Воно рано чи пізно з’являється у житті кожної творчої людини. Хтось віднаходить натхнення в природі, хтось – спостерігаючи за людьми, а особисто я – подорожуючи. У подорожах, поїздках у мене завжди з’являється низка цікавих задумів, які я згодом перетворюю у свої оповідання.

 

7. В якому жанрі ти полюбляєш писати свої твори і чому?

Я найбільше люблю писати прозові оповідання. До речі, коли я була маленькою, я писала вірші, навіть перемогла одного разу на конкурсі у номінації «Найкращий поет». Але зараз мені більше подобається викладати свої думки та ідеї у прозі.

 

8. Ким із казковий персонажів хотілось би стати хоч на годину?

Як це не дивно, але я б справді хотіла стати на декілька годин Карлсоном. Веселий, безтурботний чоловік із пропелером за спиною, що їсть багато солодкого, чимось схожий на мене. Я така солодкоїжка! А ще я хотіла б політати над містом, погуляти на даху та спантеличити друзів :)

 

9. Опишіть власне робоче місце?

Зручно обладнане місце – це важливий крок до ефективної праці. Моє робоче місце – довгий письмовий стіл у кінці кімнати біля вікна. Над ним полички, що аж вгинаються від книг. Їх дуже-дуже багато! На менших поличках справа – сувеніри, привезені мною з різних країн. На моєму столі часто панує «творчий безлад», адже я не люблю, коли мої речі розставлені ідеально.

 

10. Придумайте та опишіть власного українського супер-героя.

Це міг би бути український хлопець, високий, стрункий, у гарній вишиванці. Він рятував би українців від лінощів, заздрості, неробства та заохочував би їх бути працьовитим, щирим та чесним народом. Думаю, в наш час це досить героїчно.

 

11. Якщо б ти мав/мала можливість обирати над можливість, то яку саме і чому ти б обрав/обрала?

Наприклад, надможливість літати, наче пташка. Це, напевно, страшно, але можна побачити стільки всього красивого!

 

12. Чому саме і коли прийшла ідея написати книгу?

Одного разу в листопаді, коли тільки випав перший сніг, поверталася я із конкурсу шкільних газет. Ще по дорозі до мене прийшло натхнення, і в голові вже чітко вимальовувався сюжет нового оповідання. Прийшовши додому, я відразу сіла у м’яке крісло і, оповита моєю ідеєю, стала переносити думки на папір. До другої ночі оповідання було готове.

 

13. З якою видатною постаттю сучасності ти б хотів товаришувати?

Сталося так, що я вже особисто знайома із відомою українською письменницею Мариною Павленко. Ми двічі зустрічалися з нею під час весняного та осіннього Форумів видавців у Львові. Мені дуже подобається її цикл з п'яти книг «Русалонька із 7-В» та повість «Моя класнюча дівчинка» (до речі, я оцінювала її ще в рукописі, коли була членом Дитячого журі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», і поставила найвищу оцінку!). Мені б хотілося, щоб наше знайомство згодом переросло у теплі товариські стосунки.

 

14. Якби винайшли машину часу, то куди саме хотілось потрапити?

Не знаю, чому, проте у мене з’явилася потрапити у минуле, в часи Середньовіччя і розповісти тамтешнім людям про сучасні новітні технології, мегаполіси, засоби транспорту і зв’язку… Цікаво було б поспостерігати за їхньою реакцією. Мені здається, вони б сприйняли мене або як генія, або як божевільну. Проте я думаю, що вони б дуже розчарувалися , зрозумівши, що я не можу створити їм ні «комп’ютер», ні «мікрохвильову», ні пояснити, що таке «електрика» та «мобільний зв’язок».

 

15. П’ять речей дозволяють взяти на безлюдний острів. Які б вони були в тебе?

Коли я стикалася з цим питання у другому класі, то відповідала, що братиму теплий светр, сірники, ліхтарик, мотузку і намет. Зараз я підійду до цього трошки креативніше. Я обійшлася б без сірників, адже вогонь можна викресати за допомогою двох камінчиків. Смартфон мені там не знадобиться, адже де його підзаряджувати на безлюдному острові? Я б взяла цікаву книгу на 500сторінок, щоб читати і перечитувати біля багаття. Також взяла б стос паперів і ручку, в разі появи чергової ідеї для оповідання її можна буде занотувати. А ще аудіоплеєр, щоб гарна музика створювала настрій, і теплий картатий плед. Так час можна буде проводити з користю і з приємністю!

 

16. Найцікавіша книга для тебе, яка вона?

Це книга, від якої неможливо відірватися, навіть коли треба робити уроки або йти вечеряти. Настільки захоплюючий її сюжет. До речі, так можна сказати про «Часодії» - книги, які написала Наталія Щерба у жанрі фентезі.

 

17. Як твої рідні ставляться до того, що ти пишеш? Чи читають? Хто підтримує найбільше?

Усі мої рідні і близькі, бабусі та дідусь, тато, тітки і дядьки, сестри і брати завжди мене підтримують та заохочують до творчості. Проте найбільше у літературній діяльності мені допомагає мама. Саме вона може порадити, підказати, навчити і, зрештою змусити повірити у свої сили. Моя мама любить читати, звичайно ж вона читає і все, що пишу я. Іноді вона теж дещо віршує, я ж люблю писати оповідання.

 

18. Найзаповітніша мрія: яка вона?

На це питання дуже складно відповісти. Звичайно, як і кожна 13-річна дівчина, я маю дуже багато бажань. Але одні бажання виконуються, інші відпадають, з’являються нові, і так без кінця. А найзаповітніша мрія – це щось дуже велике… Напевно, найбільше я мрію, щоб я обрала в житті правильну дорогу, і на ній би завжди поруч зі мною були мої теперішні найкращі друзі і мої найдорожчі рідні.

 

19. Які є захоплення, окрім літератури?

Звичайно ж, література – одне з моїх найбільших захоплень. Я дуже люблю читати, двічі я приймала участь у конкурсі «Книгоманія». А ще моє велике захоплення – танці. Ось уже 9 років я займаюся народними танцями в зразковому ансамблі «Ранок».

 

20. Над чим працюєш зараз і про що будете писати

Наразі у мене ще немає ідеї для написання нового оповідання, проте зараз я роздумую над темою статті до шкільної газети, у якій я є журналістом. Оскільки газета вийде в січні, хотілося б написати щось новорічне.

 

21. Щоб ти побажав/побажала учасникам конкурсу?

Щиро бажаю усім натхнення, цікавих ідей та віри в себе і свої сили. Усі, хто вирішив прийняти участь - уже великі таланти, які майстерно володіють словом. І навіть якщо ви не виграєте – не здавайтесь, а крокуйте далі, долаючи всі перешкоди. Тоді і тільки тоді ви досягнете певного результату.

 

22. Що для тебе є щастя? Яку людину можна назвати щасливою?

Насамперед, щастя – це благополуччя і здоров’я твоїх рідних та друзів. Адже коли ми бачимо біля себе щасливих людей, самі черпаємо від них позитив і робимося щасливими. А взагалі кожен уявляє щастя по-своєму...

 

23. Як ти ставишся до критики власних творів?

Скажу чесно, я досить самокритична, як до себе, так і до власних творів. Дописавши оповідання, декілька разів перечитую, виправляючи помилки та підбираючи влучніші слова. Тому усі мої «оригінали» покреслені-помальовані. Тож критики я не боюся.

 

24. На що саме ти б витратив/витратила свій перший гонорар?

Гонорар можна витратити по-різному. Можна відсвяткувати таку подію з друзями, сходивши у кіно, до кав’ярні… А взагалі мені б хотілося мати гарненький велосипед у ретро-стилі, на якому класно буде кататися центром Львова… Гонорар може допомогти у здійсненні цієї мрії.

 

25. Чому саме ти вирішив взяти участь в конкурсі «ПероДактиль»?

Оголошення про конкурс «ПероДактиль» моя мама знайшла, гортаючи новини літературних сайтів. На той час ніяких творчих задумів у мене ще не було. А буквально за тиждень до завершення прийому творів мені прийшла ідея написати оповідання «Життя у всіх його барвах», щоб донести до кожного, що не варто впадати в депресію через дрібниці і псувати життя всім навколо. Потрібно бути «на позитиві», дарувати іншим свою усмішку. А ще дуже шкідливо постійно «їсти» свій час безглуздим сидінням за комп’ютером чи у соцмережах, потрібно більше спілкуватися з друзями «наживо». Ось тому я вирішила спробувати свої сили у цьому конкурсі.

Ознайомитись з конкурсною роботою