Шкворець Лада

 

10 років

м. Херсон

 

Дещо про смаки (прозаїчний диптих)

Мама мені завжди повторювала: "Про смаки не сперечаються!"  Я це освідомила, а інші чомусь ні. Тому я написала дві історії на цю тему.

1. Чому Щур та Видра не товаришують

Одного разу ранком молода Видра вилізла з води на берег і побачила на березі старого Щура. Підійшла ближче та запитує чемно:

– Здрастуйте, пане Щур. А чи правду кажуть, що ми з Вами родичі?

– Доброго ранку, юна леді, – приязно відповів Щур. – Дійсно, ми з одного сімейства.

– А чому ж тоді щури живуть на суші?

Щур подумав і відповідає:

– Тут тепло і сухо. До того ж на суші багато смачних ягід та злаків!

– А у воді затишно і багато смачних водоростей, – відказала Видра.

– Не маю заперечень, – посміхнувся Щур. – Бо нічого про це не знаю.

– А давайте влаштуємо пікнік! Ви назбираєте ваших ягідок та злаків, а я доставлю до столу смачні водорості.

 Так і зробили. Зустрілися на березі наступної днини вже надвечір і розіклали на колоді кожен своє частування.

– Спробуйте оці водорості – я найкращі  збирала весь день.

– Добре, залюбки спробую. А ти спробуй мої ягідки – я їх весь день у лісі збирав!

Погодилася Видра. Стала пробувати ягоди. А Щур, як тільки взяв водорості до рота, так не стримався і вигукнув:

– Як ти можеш таке їсти – слизьке, мерзенне, погано пахне. Я на світі вже довго прожив, а такої гидоти ніколи не куштував.

І хоча Видрі ягоди сподобалися, вона ображено відповіла:

– А твої ягоди кислі і тверді. Я зуби мало не поламала!

Так і не подружилися Щур і Видра. А от якщо б знали, що про смаки не сперечаються, мабуть, усе вийшло би інакше.

 

2. Який несмак!

Давайте познайомимось. Я – цуценя на ім'я Барбос. В мене нещодавно був перший день народження. Мені виповнився цілий місяць! Катруся, моя господиня, подарувала мені кісточку. Я, звісно, був радий, бо чув про цю смачну страву. Також я вже знав, що її треба гризти. Став я цю кісточку на зуб пробувати. І що? Ніякого смаку! Подарунок виявився пласким, не дуже твердим і вмить перетворився на лахміття. А Катруся сміється:

– Це ж листівка! Я її для тебе намалювала! А ти що зробив?!

 

Ось я розмірковую тепер: дивні створіння ці люди. Дарують хто зна що, а  кажуть, що подарунки треба обирати зі смАком. Чи-то за смакОм…