Цяпа Остап

9 років

м. Тернопіль

Бувальщини про Петруся

Сюрпри-и-и-з!

Якось Петрусь купив іграшковий танк і запросив до себе друзів: Сашка, Тарасика, Андрійка та Рому. Саме настала перша година. Як вони гралися! Аж до десятої години вечора. Настав час іти додому.

-          Па-па, - сказав друзям Петрусь.

-          Па-па, - відповіли йому друзі.

Наступного дня Петро прокинувся дуже рано. У нього – День народження!

-          Ура! – прошепотів Петрусь, щоб не розбудити батьків.

О 09:30 мама й тато вітали Петра. Йому – 8 років. Як багато подарунків!

Петро мріяв мати акваріум із рибками, але його серед подарунків не було – і Петро засмутився.

-          Моя мрія не збудеться L, - сказав він.

Однак він помилився. Батьки таки подарували йому… Акваріум!.. Але без рибок. Але… з морською свинкою. Як же ж Петрусь зрадів JJJ!

-          Це мені?! – закричав він.

-          Так! Із Днем народження! – закричали батьки.

 

Зоокрамничка

Рома – найкращий друг Петра. Вони усе роблять разом: і до магазину ходять, і в аптеку. Словом, усе-усе разом роблять.

Аж ось Петрусеві батьки сказали: «Петрику, не забудь, що тобі потрібно морську свинку погодувати».

-          Але як? – здивувався Петро. – Де я корм візьму? У нашому магазині його немає. – стояв на своєму Петрусь.

Крамниця, де продають корм для тварин на вул. Львівській, а Петрусева сімя мешкала на вул. Медовій.

-          Як це далеко… - сказав Петро. – І самому йти треба L. - Але ж він забув про Рому.

-          Точно! Піду з Ромою J, - зрадів Петрусь.

-          Зараз йому зателефоную, – сказав Петрусь.

-          Ало, - сказав Петро.

-          Ало, - відповів Рома.

-          Давай разом підемо на вул. Львівську.

-          Давай.

І пішли вони разом до зоокрамнички. А потім повернулися додому і нагодували свинку.

 

Петрусь і природа

Гарно провести день на природі.

Петрусь із батьками поїхав у Карпати. Скільки радості JJJ! Там вони влаштували пікнік і багато-чого їли: канапки, яблука, банани, апельсини, грейпфрути і навіть шашлик.

Напнули намети, засунули в них спальники, розпалили вогнище, щоб не змерзнути.

О 21:00 усі полягали спати.

Петрусь прокинувся найраніше. Приніс води, приготував чай: Петрусь дуже чемний хлопчик. Аж ось прокинулись батьки.

-          Молодець, - сказали вони. – Дуже смачний чай.

-          Дякую J, - відповів Петрусь.

Так і пили вони чай утрьох.

Аж раптом вони побачили маленьке оленятко. Петрусеві дуже хотілось його погладити. Петрусь підійшов ближче, та оленятко втекло. Петрик засмутився L.

-          Чому воно втекло L? – запитав Петрусь у батьків.

-          Тому що оленятко тебе злякалось, - відповіли вони.

-          О! – вигукнув Петро. – Я його сфотографую J.

Оленятко, видно, було цікавим і знову з’явилось. А Петро – клік! – і сфотографував.

 

Петро і торт

Петро дуже любить їсти торт на День народження. День народження у нього 6 січня, а сьогодні тільки 5 травня L.

Святкового торта чекати було ой як довго. Тож він попросив батьків:

-          Можна ми підемо у магазин чи кафе і купимо торт?

-          Гаразд, - сказав тато. – Але тобі доведеться помити посуд… двічі, – додав тато.

-          Звичайно, - відповів Петро. – Коли я хочу торт – я все зроблю.

-          Мию, мию, відмиваю! Усе роблю я! Пум, пум, пу-ру-рум! – наспівував Петрусь.

Він так захопився миттям посуду під мугикалку, що помив увесь посуд за 5 хвилин. Зазвичай, він це робить за 20 хвилин.

-          Молодець! – похвалив його тато.

-          Тепер підемо? – запитав Петро.

-          Так, - сказав тато.

-          Ура! J

-          А який торт ти любиш? Із вишнями? – запитав тато.

-          Так, - відповів Петрусь. – Його я дуже люблю.

 

Братику - Ура! Ура! Ура!

Оце диво! У Петра народиться братик. Через один день. Він нічого про нього не знає.

Усе говорить:

-          Братик… Оце так… Але ж як я буду за ним доглядати? І щоб до морської свинки не ліз… Як?

Отже, це відбудеться о 10:00 наступного дня.

-          А як ви його назвете? – запитав у тата Петрусь.

-          Напевно… - задумався тато, - Миколкою. Класно, правда? – запитав він.

-          Так, мені подобається це імя, - сказав Петро. – А коли мама з лікарні повернеться? – запитав він.

-          Не знаю, - відповів тато. – Думаю, не скоро.

-          Чому L? – засмутився Петрусь.

-          Бо братика мама народить там, - показав тато з вікна на лікарню.

-          Ясно, - сказав Петро. – А після того?

-          Теж не скоро, - відповів тато і пішов спати, бо було вже досить пізно.

Настав ранок. 10:00.

-          Ура, братик народився! – закричав Петрусь.

 

-          Так J, - відповів радісно тато. – Це точно. Ура, ура!