Виходцева Вікторія

10 років

м. Херсон

Як Люсі з привидами товаришувала

 

Дівчинка Люсі могла не тільки бачити привидів, але й залюбки розмовляти з ними. Цей дар вона мала від народження. Дорослим про це нічого не казала, бо точно не повірять. Якось два знайомих і дуже молодих розбишаки-привиди заважали їй робити уроки. Близнюки Пак та Сак смикали дівчинку за коси, грюкали дверима, намагалися вщипнути за ніс. І в цю саму мить у кімнату завітала Тиша. Вона сумно оглянула приміщення. Її суворий погляд зупинився на двох привидах, які з великою цікавість розглядали гостю.

- Хто така? – запитали близнюки в один голос.

Тиша не відповіла, адже вони звикла мовчати – на то вона і є тиша. Пак запитав ще раз – думав, що не дочуває. Але Тиша мовчала і йшла прямісінько до них. Тоді привиди по-справжньому злякалися і втекли. Люсі з вдячністю подивилася на Тишу – вона мені кивнула і сіла у крісло.

А привиди, коли повернулися до дому – у старий будинок -  все розповіли дорослим. Дорослі привиди наказали їм більш ніколи не ходити до цієї квартири. Ось так! Коли тобі заважають робити уроки якісь розбишаки – поклич Тишу.

Щоправда, Пак та Сак дуже скоро знов з’явилися у кімнаті Люсі. Вони навіть подружилися з Тишею, бо пообіцяли в її присутності не бешкетувати.

Одного разу  близнюки і Тиша захотіли разом з Люсі піти до школи. Вони там ніколи не були, а їм так цікаво. Дівчинка завжди захоплено розповідала, що навчається у п’ятому класі, про те, як деякі уроки відбуваються в спеціальних кабінетах.  Люсі боялася, що її друзі загубляться або їм стане нудно чи вони (особливо Тиша) злякаються галасу, який стоїть на перервах. Попри хвилювання, Люсі дозволила своїм друзям полетіти з нею до школи.

Уранці п’ятикласниця розбудила друзів затяжним дмуханням.

- Ти чого? – скрикнув Пак, який розтягнувся вночі на підвіконні.

- Ще п’ять хвилин, - позіхнула Тиша і чхнула, бо в кошик, де вона спала, набилося багато котячої шерсті.

- Не знайдеш мене! – засміявся Сак під ліжком і цим видав себе.

Поснідавши печивом та молоком, Люсі разом з друзями помчала до школи. Дівчинка ніколи так не хвилювалася, та всі страхи виявилися марними. Першою парою була історія. Паку, Саку і Тиші, які причаїлися під партою подруги, сподобалося слухати про минуле, про подвиги відомих людей.

Друга пара – математика, під час якої привиди засумували і навіть встигли трохи відіспатися. Що й казати, Люсі та більшій частині її однокласників теж не дуже подобався цей предмет. Але друзі-привиди придумали розвагу і собі, і дітям. Вони тихцем поцупили з учительського столу по шматку крейди і взялися виводити на дошці кумедні малюнки. Звісно, привидів ніхто, крім Люсі, не бачив, але однокласники дівчинки знали про її незвичайних товаришів. Навіть ті, хто раніше сумнівався в їхньому існуванні, тепер повірили. Лише бідна вчителька була в повному невіданні стосовно сьогоднішніх нових «учнів». Вона сердилася на крейдяні малюнки, що взялися невідь звідки, і похапцем вивела дітей із класу. За нею полетіли й привиди, які непомітно для жінки бавилися її чорними кучерями.

Класна керівниця та завуч відмінили на той день решту уроків.

Люсі стрибала від щастя, бо тепер мала багато вільного від уроків часу, який планувала провести із приятелями. Але Пак, Сак і Тиша дуже втомилися і полетіли відсипатися на горище Люсиного дому, тож дівчинка пішла до парку з однокласниками, які, сміючись, по черзі її прохали:

 

- Частіше бери отих своїх друзів до школи.