Бабкіна Поліна

 Оповідання "Моє рідне село"

 

У кожної людини є Батьківщина. Вона нероздільно пов'язана з тим місцем де народилася й виросла.

 

Моя маленька батьківщина – це мальовниче село Миколаївка, квітуча гомінка вулиця, рідна домівка, яка наповнена пахощами матусиних духм'яних пиріжків.

 

Я люблю своє рідне Присамар'я з її гарними краєвидами: різнобарвними лісочками, широкими пшеничними полями, рівними долинами, вузенькою, мов стрічечка річкою Самара. Саме тут я народилася, почула милозвучну українську мову, коли ненька співала колискові пісні, зробила перші кроки у житті, навчилася розмовляти і робити добрі справи.

 

Моє село зростає разом зі мною. Воно з року в рік благоустроюється. У ньому побудована сучасна школа, збільшується кількість ігрових майданчиків. Нещодавно посаджений чудовий парк з вишуканими деревами та квітами. Красива у селі церква. ЇЇ купола виблискують на сонці, а церковні дзвони сповіщають про православні свята.

 

Я люблю своє село, люблю природу, яка мене оточує, люблю людей свого краю, люблю тому, що тут живуть мої тато, мама, братик, мої друзі з якими граю, катаюся на велосипеді, роликах.

 

Люблю українську пісню, український танок, тому відвідую сільський будинок культури, де мене навчають професійні музичні керівники.

 

У жодному куточку Землі немає такої бібліотеки як у моїй Миколаївці. Книги на всі смаки! Тільки встигай читати!

 

Швидко минає час, я підростаю, дорослішаю, але свою Миколаївку продовжую любити і буду любити все своє життя. Адже, це моя Батьківщина. І я цим пишаюся!