Соколова Софія

 Ну дуже підозрілий диван

 

Мені з дитинства цей диван видавався якимось підозрілим. Я навіть не знаю, чому саме. Дивно, правда? Я вже говорив про це татові. Він відповів: «Угу», – і далі втупився в монітор комп’ютера. Я вже говорив про це мамі. Її відповідь була трохи приємнішою:

 

Можливо, синку, – сказала вона і обійняла мене.

 

Згодом я зрозумів, щó з цим диваном не так. Усе дуже просто: наш диван зроблений зі шкірзамінника, і коли хтось на нього сідає, він зморщується так, ніби у нього з’являються усмішка й очі. І він либиться до мене. Либиться доти, доки «хтось» встане з нього.

 

У ту саму ніч, коли я це збагнув, мені наснився кошмарний кошмар, який створив сам Кошмар!

 

Отже, я заснув, і сняться мені прекрасні речі: перегони, ракети, винаходи. Прокидаюся вранці, йду снідати, переодягаюся, сідаю на диван і вмикаю телик. І тут бабац, хидищ, пуль! Бачу: я у печері, а переді мною стоїть наш диван, либиться до мене і говорить: «Це моя печера, я тут живу, а ти будеш прибирати в мене все життя. І головне ніякого WiFi-ю!!!

 

Як я тут опинився? подумав я. Невже цей клятий диван вміє розмовляти? Це ж схоже на сон, але ж я щойно прокинувся...

 

І тут до мене дійшло, що це сон уві сні.

 

В цей жахнючий момент я прокинувся. Фух, ну й наснилося ж! Відтак іду снідати, переодягаюся, диван, телевізор, і починається: бабац, хидищ, пуль, прибирання без WiFi-ю… виявляється, я й досі сплю.

 

Так повторювалось разів сім, якщо не більше: прокидаюся, снідаю, диван, телевізор, бабац, хидищ, пуль... Я подумав: «Ну все, мені капець! Застряг я в цьому нескінченному жаху назавжди!» Але на мій подив, коли я знову розплющив очі, то побачив, що лежу на розваленому старому підозрілому дивані, а біля мене з відкритими ротами мама з татом.

 

Згодом я дізнався, що продрих цілу добу, тобто всі 24 години! Батьки вважали, що я перевтомився, і тому не чіпали мене. Мабуть, від моїх рухів уві сні старий диван остаточно зламався, тому ми його викинули. За тиждень купили новий. Він вже не либиться, а щиро всміхається, і це мене тішить.