Соколова Софія

 Боязкий крокодил і небезпечний заєць

 

А що було б, якби крокодил став зайцем?

 

Уявіть собі: біжить по лісу створіння, всього боїться. Біжить досить повільно, бо лапки в нього коротенькі. Добігло до ялинки і сховалося під нею. А по його слідах уже вовк прямує: рискає, винюхує. Бачить, попереду ялинка тремтить. Підійшов вовк, зазирнув під неї, а там сидить... крокодильчик! Невеличкий такий... Побачив вовка, ще більше злякався, до землі припав, лапками очі закрив і труситься. А вовк і собі злякався. «Капець, ­– думає, – ніс зламався. Я ж відчував запах здобичі, а тут якесь зеленовисько сидить, у панцирі, що і не вгризеш його».

 

Бідні вовки, лисиці та інші хижаки, які полюють на зайців крокодилів, яких ми з зайцями місцями поміняли. Бо ще багато несподіванок на них чекає. Наприклад, крокозаєць добре маскується під ялинку. А ще в нього міцний роговий шар на шкірі, наче обладунки лицаря, тому не один хижак не може його прокусити. Взимку в крокозайця взагалі не буде проблем із пошуком їжі, він ж бо впаде у сплячку і прокинеться тільки навесні, коли вже зеленітиме – ням-ням! – травичка та припікатиме сонечко. Отакої...­

 

А що було б, якби заєць став крокодилом?

 

Уявіть собі: сидить біля африканської річки африканське чудовисько і гріється на сонці. Його всі бояться, бо він як розкриє свою пащу, як блисне своїми двома гострими наче лезо зубами – не зчуєшся, як з’їсть когось! Тільки маленькі пташки його не бояться, бо вони йому послугу роблять: вушка вичищають. Тому він їх і не їсть. Антилопи ж, навпаки, ду-у-уже бояться, бо як прийдуть вони водички до річки напитися, він тихенько підпливе та як вискочить... гігантський-білий-пухнастий-заєць-антилопожер! Рятуйсь!

 

Але чи уявляєте ви, скільки часу витратило наше пухнасте чудовисько, щоб так добре навчитися плавати? А уявляєте, як йому важко сидіти й грітися на африканському сонці в такій теплій шубці? А ця мода на черевики з крокодилячого заячого хутра! Що, і в Африці зайцю доведеться ховатися?! Отакої...