Толстоп'ятенко Єлізавета


    НОВОРІЧНЕ ДИВО



В одному місті, у щасливій родині зростала дівчинка Сніжана. Батьки назвали її так тому, що народилася вона напередодні Нового року, в один з днів, коли надворі мело та хурделило.
Дівчинка, як і всі діти, дуже любила свій День народження, але ще дуже любила Новий рік. Вона з нетерпінням чекала на Діда Мороза та на його подарунки. Сніжана старанно готувалася до свята. Вона увесь рік навчалася на відмінно, а після школи допомагала батькам та бабусі.

 


         І ось за кілька днів до Нового року настав її День народження. Сніжані подарували багато подарунків, а найголовніше їй подарували минулорічне бажання, під час задування свічок на іменинному торті, - подарували  чотирилапого друга - маленьке волохате руде кошеня. І дівчинка подумала: «А й справді, бажання здійснюються!».
        Сніжана вже знала, що вона загадає, коли буде задувати свічки цього року на іменинному торті. Їй дуже хотілося побачити Діда Мороза, але він кожного року приходив так пізно і так непомітно, як тільки вона засне.
Дівчинка прокинулася рано. У неї була ще купа справ, та найголовніше потрібно було прикрасити ялинку, бо сьогодні ввечері вся родина збереться за святковим столом зустрічати Новий рік.

 


          Сніжана підійшла до шафи, щоб одягнутися. Аж раптом…. уся її шафа була заповнена подарунками. Вона не повірила своїм очам. Покликала батьків, але ті нічого не бачили. Дорослі лише злегка посміхнулися і мама сказала: «Напевно, ти, донечко, перехвилювалася в очікуванні свята». Дівчинка не знала, що ці подарунки могли бачити лиш ті, хто вірив в існування Діда Мороза.
         Вона прибрала ялинку, допомогла мамі на кухні, переодяглася і сіла біля вікна в очікуванні гостей. За вікном вже звечоріло. На не небі почали з’являтися перші зірочки. Враз вона побачила падаючу зірку. Сніжана згадала прочитане в одній цікавій книжці: «Якщо з неба падає зірка, то на якійсь планеті сталася біда. Це ніби сигнал з космосу про допомогу.»
         Біда трапилася на планеті Дідів Морозів (але про існування такої планети ніхто не знав) – щезли всі подарунки, приготовані для дітей. Їх викрала фея Ночі. Вона думала, що ніхто не зможе їх знайти там, де вона їх заховає, тому й опинилися вони у шафі цієї привітної дівчинки.
Так і справді ця зірка летіла прямісінько на їхнє подвір’я. І ось вона вже досягла Землі…  
За вікном Сніжана розгледіла санки Діда Мороза. За мить у неї в кімнаті з’явився справжній Дід Мороз.
- Отже збулося моє бажання, - подумала дівчинка.
-Хов - хов - хов! Здрастуй, Сніжанко! Я прийшов просити твоєї допомоги.
- Але чим я можу Вам допомогти?
          І Дідусь все розповів дівчинці: і про злу фею Ночі і про своїх товаришів Санта Клауса, Баббо Натале, Пер Ноеля, які дуже засмутилися, що не мають чим вітати слухняних діток, і про подарунки, яких дуже чекають усі малята.
          Аж тут до кімнати, почувши, якийсь шурхіт, зайшли мама з татом. Вони були здивовані побаченим, адже вони були впевнені, що Діда Мороза не існує.
         Чарівний Дід заспокоїв Сніжанчиних батьків. Він розповів їм чому опинився тут у них.
Ваша донечка не проста дитина, бо вона змогла побачити те, чого не бачать інші – чарівні подарунки. Ми, Діди Морози, увесь рік спостерігали за Сніжаною і знаємо її як чемну дівчинку.

 


          Сніжана з радістю віддала всі подарунки, батьки допомогли їх перенести в санки, адже Дідусю потрібно поспішати, на нього чекають діти.
Прощаючись зі Сніжаною, Дідусь Мороз витягнув з мішка невеличку коробочку і простяг її дівчинці зі словами:
 - А це твій подарунок, ти його заслужила.
 - А що це?
 - А ти, відкрий.
 - Ой, та це ж мої улюблені фарби, - зраділа дівчинка.
 - Подобається? То іди і малюй. Від твоїх малюнків, люба дівчинко, світ стає кращим.
Влітку дівчинка малює далеку і незнайому планету на якій живуть чарівні Дідусі. А щороку, у Новорічну ніч, Сніжана сідає біля вікна і чекає свого доброго друга з далекої планети Дідів Морозів.