Трифонова Валентина

 Смішинки і страшилки з Пральної Машинки

Як Пральна Машинка все попрала

 

Жила-була Пральна Машинка. І схотілося їй попрати, коли ніхто не чув. Та от біда: нема чого прати. У ванній знайшлося багато чого: рушники і мило, гачки і шампунь, і навіть щітки та її улюблений пральний порошок. Вона вирішила це попрати.

 

Та як це в мене закинути?” - подумала машинка.

 

 Але придумала. Ось така розумна була!

 

Хай в мене діти все позакидають.”

 

От і прийшла слушна нагода. До ванної забіг маленький хлопчик, син хазяйки. Машинка й каже:

 

- Хлопче! Закинь у мене це все.

 

Хлопчик так і ахнув:

 

- Як же я це закину в неї?

 

Але виконав прохання.

 

От вона й попрала все. Коли ж туди зайшли дорослі — вони мали чимало клопоту. І все через пральну машинку!

 

З неї полізла піна — змішані мило і порошок.

 

По піні, як їжаки-кораблі, попливли щітки, а за ними — гачки, що тягли за собою рушники. І звісно — шампунь, як човен.

 

Думаю, було мега-прибирання!

 

Як Пральна Машинка ходила в гості

 

Жила собі Пральна Машинка. І схотілося їй піти в гості до сусідської Пральної Машинки. Наша Машинка чула, як вона там гуде. І зібралася вона в гості, та нема подарунка. В ній лежало старе пальто хазяїна. “Оце й буде подарунок,” - вирішила машинка.

 

І висунула вона ноги...(так, у неї є ноги) і пішла.

 

Дійшла до дверей і їх попрала (щоб чисті були) і вийшла на поверх. Почула гудіння і пішла на нього. І дійшла до дверей. І зайшла (двері не прала, бо вони і так були чисті)

 

Прокралася до ванної і побачила там другу Пральну Машинку. Та сиділа і, здається, не прала. Машинка привіталася і вручила їй пальто.

 

Але друга Машинка не прийняла подарунка. Вона сказала:

 

- Нащо мені старе пальто? Забирай назад.

 

І пішла Пральна Машинка додому прати пальто...

 

А другій Машинці стало сумно, що вона знову лишилася сама.

 

І вона подумала: “Може, мені сходити до неї в гості? Але який би взяти подарунок?”

 

І нарешті додумалась (вона була не менш розумна, ніж перша Пральна Машинка):

 

Можна взяти з собою кульки для прання з запахом полуниці. Вони дуже смачні, а господарі не помітять, що їх кількість зменшилася, бо вони не часто їх використовують.”

 

Коробочка з кульками стояла в Машинки на спині. Вона відкрила двері ванної і вийшла у коридор. Потім відкрила вхідні двері і вийшла на поверх. Там почула гудіння і пішла на нього. Гудіння було сумне. Це перша Пральна Машинка прала пальто.

 

Друга зайшла до неї в квартиру. Вона зраділа, що господарі її не зустрічали, бо господарі не знають, що пральні машинки вміють ходити, і могли б дуже злякатися, коли б її побачили.

 

Вона зайшла до ванної і побачила першу Пральну Машинку. Та прала пальто. Коли вона побачила другу, то страшенно здивувалася і зраділа.

 

А гостя їй сказала:

 

- Мені стало сумно без тебе. Я принесла кульки для прання з запахом полуниці... Це тобі. Давай пообідаємо!

 

І вони стали обідати.

 

- Які смачні! - сказала наша Пральна Машинка.

 

Вони почули музику з вітальні і стали танцювати. Танцювали вони дуже смішно і сильно гупали.

 

Після обіду наша Пральна Машинка допрала пальто. Воно вийшло дуже красивим.

 

Коли друга Машинка пішла додому з гостей, а прийшов хазяїн, то він дуже здивувався, що його пальто пахне полуницями.

 

Привид у Пральній Машинці

 

У ванній, де жила Пральна Машинка, було дуже багато всяких коробочок і баночок від шампунів та інших засобів. Вони стояли на полицях.

 

Одного разу Пральна Машинка прала спортивний костюм сина господарів - і раптом з однієї з баночок з-під шампуню вилетів привид. Він сказав:

 

- Пральннна Мммашшшинко, дай я в тебе зззалізу-у! У-у-у-у-у!

 

Машинка сказала:

 

- Та будь ласка, от тільки костюм доперу. А ти сховайся, щоб тебе ніхто не побачив.

 

Привид послухався і розтанув у повітрі.

 

Невдовзі зайшов хлопчик забрати свій костюм.

 

Коли він вийшов з ванної, то привид зразу з'явився перед Пральною Машинкою. Він сказав:

 

- Теперрррр я вввв тебе зззззалізу-у!

 

І заліз в Пральну Машинку.

 

І вони стали чекати, доки хлопчик туди зайде.

 

Чекали-чекали і дочекалися. Але зайшов не хлопчик, а хазяйка. Вона не помітила привида і закинула сорочку в Пральну Машинку і ввімкнула її.

 

Барабан став крутитися разом з привидом.

 

Привид запитав:

 

- Аааа чомммуууууууу ммммене так крууутить?

 

- Бо я перу сорочку.

 

Тоді привид спитав:

 

- Чогоооо біля мммменнннне літає сорооочка?

 

А Пральна Машинка відповіла:

 

- Бо я її перу.

 

- А чому ніхто не ззззззаххходить до ванної?

 

- Бо я уже перу сорочку.

 

А коли нарешті сорочка попралася, її забрала хазяйка. Привида так закрутило, що в нього вже не було сил лякати нікого, то він її навіть не лякав. Він тихо заліз назад у баночку з-під шампуню. Сказав:

 

- Дякую. Не буду більше в тобі сидіти.

 

А потім хазяї провели у хаті ревізію і викинули баночку з привидом. З того часу його ніхто не бачив і не чув.

 

Пральна Машинка і Людина-Павук

 

Улітку поїхали господарі на курорт. Пральна Машинка залишилась сама.

 

Вони виїхали рано-вранці. Пральна Машинка ще не прокинулася. А прокинувшись, вона зразу все зрозуміла: ага, господарі на курорт поїхали. НАРЕШТІ!

 

Звичайно, не дуже радує те, що діти поїхали разом з ними. От якби вони поїхали без дітей, а дітей лишили, ми б тут таке влаштували!

 

І тут Пральна Машинка вирішила все-таки пошукати дітей. Пішла, аж тут із комірчини викотився заспаний Пилосос:

 

- Що ти будиш мене розмовами сама з собою?

 

Пральна Машинка повторила:

 

- От би піти пошукати дітей!

 

А Пилосос їй:

 

- Ти що! Це ж так небезпечно. Не ходи шукати дітей, від цього тільки гірше буде!

 

І пішов знову спати в комірчину.

 

Пральна Машинка подумала, що можна знайти когось замість дітей. Але все-таки її друзів Катю і Мишка ніхто не замінить!

 

І Пральна Машинка помітила, що на ній лежить тазик із намальованою Людиною-Павуком. У тазику лежав щойно випраний іграшковий Людина-Павук. Хлопчик цього персонажа дуже любив, і цей чоловічок був його улюбленою м’якою іграшкою. Він би його і з собою взяв, але той був випраний і сушився.

 

Пральній Машинці він дуже сподобався. І вона подумала, що ж зараз роблять господарі. Напевне купаються в мо… му… в ванні, коротше.

 

І вона вирішила Людині-Павуку влаштувати щось подібне. Тільки вона не знала, якого кольору вода в тій ванні. Десь вона чула, що не така, як у їхній.

 

Пішла вона в кімнату хлопчика. Там вона дістала гуашеві фарби і пішла в ванну. Вона набрала води в ванну і змішала в ній всі кольори веселки. Пральна Машинка вважала, що це правильно – адже над тією ванною вічно висить райдуга. Вийшов якийсь брудно-коричневий колір. Вона акуратно поклала в ванну Людину-Павука. Ще вона згадала, що біля тієї ванни має десь бути, як мінімум, десять парасольок. Але вона знайшла лише одну. Це була парасолька хазяйки. Машинка ввіткнула її в ванну, і їй дуже сподобалося. Але Машинка зрозуміла: чогось Людині-Павуку не вистачає.

 

Спочатку вона пішла в кімнату хлопчика. Там вона зняла зі стіни постер з Людиною-Павуком - і теж вкинула в ванну.

 

Але не вистачає ще чогось. Хвиль! Машинка точно знала, з чого їх зробити. З папірців для записів зі столу хазяїна! Якщо їх склеїти скотчем і покласти на воду – вийдуть чудові хвилі! Тож вона, не вагаючись, пішла по папірці. Там не було синіх, тож вона взяла інші кольори. Вийшли помаранчево-зелено-фіолетово-жовто-рожеві хвилі. І ще вона білих трохи додала. Але тепер Людина-Павук був під постером і ще під цими хвилями. Пральній Машинці це не дуже сподобалось, і вона вирішила все це чимось замінити.

 

І на допомогу вона покликала Пилососа. Пилосос сказав:

 

- Зробити хвилі набагато простіше, ніж ти думаєш!

 

- Ну і як? – не повірила Пральна Машинка.

 

- Дуже просто!

 

І він як подув! У ванні все зразу захвилювалося.

 

- Вау! – сказала Пральна Машинка. – Слухай, це те, що треба! Пилососе, подуй ще!

 

Пилосос подув – і все зразу вкрилося хвилями.

 

Пральна Машинка дуже зраділа й сказала Пилососу постежити за Людиною-Павуком, а сама побігла щось іще для нього шукати.

 

Вона побігла в кімнату хазяїна й відкрила першу-ліпшу шафу. А там був святковий торт з Людиною-Павуком нагорі, адже у хлопчика одразу після приїзду мав бути День народження. Їй цей торт дуже сподобався, і вона вирішила його віднести Людині-Павуку. Вона торкнулася торта – і він зразу впав на неї.

 

Машинка прийшла в ванну, нахилилася – і весь торт поплив у ванну.

 

Їй це сподобалося, і вона пішла пошукати ще щось. Вона зайшла в кімнату хлопчика. А там в шафі, яку вона відкрила, був портфель із Людиною-Павуком. Вона на нього подивилася, але він впав прямо на неї. Пральна Машинка, не тямлячись від радості, побігла в ванну. Вкинула його в ванну, почувся гучний плюх – і Пральну Машинку з Пилососом дуже забризкало.

 

Коли вже настав вечір, Машинка заснула…

 

І весь тиждень, поки господарі були на курорті, Машинка знаходила в домі різні речі з Людиною-Павуком (тобто речі хлопчика)… І незчулася, як і господарі приїхали.

 

Хазяйка мало не знепритомніла, коли побачила, що сталося з Пральною Машинкою, а тим більше з ванною.

 

Уявіть собі: Пральна Машинка мокра, в фарбі, в торті, з купою речей у тазику, що на ній… А ванна ще більше в фарбі й торті, в ній плаває рюкзак, м’який Людина-Павук і ще купа речей із ним.

 

А ще навколо валяються склеєні скотчем мокрі папірці для записів та хлопчиків улюблений постер.

 

Хлопчик від переляку за свою улюблену іграшку навіть не зразу здогадався, що це накоїла Пральна Машинка. А коли здогадався, вже пізно було сваритися.

 

А потім господарі вирішили, що Пральна Машинка поламалася – і хазяйка попрала все, що замастилося, сама. І вже не сумнівалася, що в домі живуть домовички.

 

Але все-таки вирішила викликати майстра.

 

І згодом Пральна Машинка вирішила, що Майстер-це дуже страшно. А може навпаки-весело? Коротше, за вас ніхто не вирішить! Читайте далі і зрозумієте!

 

Майстер і Пральна Машинка

 

 Після того, як Пральна Машинка побалувалася, коли господарі були на курорті, вона дуже забруднилася й від того, звісно ж, поламалась. Принаймні так зрозуміли хазяї. Вони не знали, що з нею не так, але вирішили викликати майстра.

 

А Пральна Машинка дуже злякалася. Ще б пак – сюди ж іде МАЙСТЕР! Це ж, напевно, як той лікар, якого бояться діти. А Майстра вона в житті не бачила. Машинка дуже переймалася. А що як він її візьме і помилково доламає зовсім?

 

К-А-П-Е-Ц-Ь!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Не треба було їй балуватися влітку! Не треба було! :(

 

І от приходить страшний-страшний Майстер. Ну хіба не жахливо бачити таку людину? Уявіть собі лишень: темні камуфляжні штани, заляпані чимось темним, темно-сіра з червоними деталями, як Пилосос, кофта, коротка руда борода, темно-зелені очі – і коробка з інструментами! ААААААААААААААА!

 

От підходить це страховище до хазяїв, побалакали вони на страшні теми, і посунув Майстер, як танк, до Пральної Машинки: вази з квітами перевертає, полиці ламає (принаймні так здалось нашій Пральній Машинці, бо двері в ванну були зачинені)…

 

От відчинились двері ванної, і туди зайшов… хлопчик!

 

- АААААААА! – зарепетувала Пральна Машинка. – Не доламуйте мене!

 

- Та спокійно, тихо, - сказав хлопчик. Пан Майстер пішов до туалету.

 

Пральна Машинка тремтячим голосом спитала:

 

- А т-ти н-не Майстер… замаскований?..

 

- Та ні, ні, я твій друг Мишко, - сказав він. – Я ось приніс хустку. Я тебе накрию і скажу, що ти вже всьо.

 

- Ага… - зітхнула Пральна Машинка. А тут почувся басовитий голос:

 

- Де ж ваша Пральна Машиночка? Вже не терпиться її полагодити!

 

-АААААААЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ! – репетує Пральна Машинка. – Тікааай!

 

І побігла просто з ванної.

 

Тим часом батьки пішли на кухню. Пральна Машинка з криком вискочила з ванної і шалено помчала по квартирі. Майстер на ходу дістав з кишені мотузку, зав’язав аркан і вправно накинув… але не на Пральну Машинку, а на відомий вам тазик з Людиною-Павуком, який і далі стояв на Машинці. Майстер потяг за аркан, і тазик полетів на нього. Він спіймав його рукою, тоді тихо сів у тазик і стрибнув разом з ним на Пральну Машинку з арканом напоготові. Пральній Машинці не дуже зручно було везти дорослого дядька, але тут вони проминали комірчину, і з неї шалено вискочив Пилосос. А навпроти комірчини була кімната дівчинки, і звідти на Пилососа вистрибнув Плеєр.

 

- Йо-хууу! – вигукнув він. – Я шериф! Скоро ви потрапите в найгіршу тюрму світу! У стару шафу-купе, яка стоїть у комірчині! Здавайтеся!

 

І справді почав в нього пострілювати деталями від дерев’яного пазла. Майстер зрозумів, що йому гаплик, і в нього з’явилась ідея. Це була його остання надія. Він несподівано вигукнув:

 

- Техніка, шикуйсь! Рівняйсь! Струнко! У ванну кроком руш!

 

Техніка слухняно виконала ці команди і помарширувала в ванну. А Майстер помахував арканом, сидячи в тазику на Пральній Машинці.

 

А коли всі дружно прийшли в ванну, він на очах у всієї техніки спокійно полагодив Пральну Машинку. Почистив її, змастив і з усіма попрощався. Навіть із хазяями.

 

А хазяйка тремтячим голосом спитала:

 

- Ви не бачили тут домовичків? А то, здається, тут був такий гармидер!

 

Подорож Пральної Машинки

 

У Пральної Машинки була велика мрія – вона хотіла стати літаком-трансформером.

 

Коли вона поділилася цією мрією з Катею і Мишком, діти сказали:

 

- Ми тобі допоможемо!

 

Мишко приробив Машинці складані крила з товстого картону від коробки. Катя принесла фарби, щоб її розмалювати. Мишко теж долучився – і тепер Машинка стала рожева, з камуфляжним малюнком.

 

Також діти відкрутили від старого дитячого ліжечка в комірчині колеса й причепили їх Машинці.

 

Наступним пунктом були випробування. Машинка поїздила по коридору, трохи позачіпляла пальта на вішаках. На неї упав товстий шарф, а на нього – улюблена татова ваза, яка не розбилася.

 

Мишко сказав:

 

- Перше випробування пройшло нормально!

 

Наступне випробування було складніше: Машинці треба було навчитися літати.

 

Для цього треба було вискочити у вікно. Мишко з Катею її підсадити не змогли, але Пилосос долучився – і допоміг!

 

Машинка полетіла… просто в пісочницю під вікнами. На щастя, малюки саме гралися в іншому кутку двору.

 

Коли в пісочницю впала Машинка, вони покинули гру й прибігли до неї.

 

- Яка велика пасочка! – сказав хтось.

 

І діти стали робити пасочки Пральною Машинкою.

 

Утім, на допомогу швидко прибігли Мишко, Катя і Пилосос – і, витрусивши з Машинки пісок, забрали її додому.

 

- Ну що ж, випробування пройшло успішно, - сказав Мишко. – Жертв і руйнувань нема.

 

Але незчулися всі, як виявилося, що вся сім’я ось-ось полетить на відпочинок у Єгипет.

 

Довелося тимчасово припинити випробування.

 

Діти хотіли взяти Пральну Машинку з собою. Мама спочатку подумала, що вони жартують, а потім сказала, що в готелі буде де попрати і взагалі буде все на світі, тому що це ол-інклюзів.

 

Але Пральна Машинка так мріяла про подорож, що вирішила будь-що приєднатися до своїх господарів. Своїм планом вона поділилася з Пилососом.

 

І ось, коли вони зранку сідали на таксі до аеропорту, Машинка міцною мотузкою прив’язалася до Пилососа. Вони під’їхали до вікна, стрибнули в пісочницю й, зарившись у пісок, почекали, доки всі сядуть у машину.

 

Тоді Машинка накинула мотузку на бампер таксі – і вони всі разом поїхали в аеропорт.

 

В аеропорту було так людно й гамірно, що на Машинку з Пилососом не звернули особливої уваги, коли вони виїхали на злітну смугу й стали виглядати потрібний літак.

 

І так! Вони помітили, як до одного з літаків по прозорому тунелю йдуть Катя, Мишко та їхні батьки.

 

Машинка з Пилососом під’їхали і причепилися мотузкою до того літака.

 

І мрія Машинки здійснилася – вона й справді летіла!

 

А Пилосос про таке навіть і не мріяв і все дивувався.

 

На біду, навіть міцна мотузка не могла довго витримати два важкі прилади – і обірвалася.

 

Вони полетіли вниз –

 

І знову опинилися у пісочниці.

 

Тільки такої великої пісочниці вони зроду не бачили. Було дуже жарко, але вони рушили вперед, намагаючись знайти, де закінчується пісок.

 

І тут із глибини пустелі (адже це була саме вона) вийшов караван верблюдів. Головний караванник побачив удалині щось темне й повів усіх туди.

 

Люди й верблюди здивовано зібралися навколо двох приладів. Верблюди їх понюхали, а люди дістали телефони, сфотографували й, перемовляючись незнайомою мовою, причепили чудернацьку знахідку до останнього верблюда…

 

Коли Катя, Мишко, мама і тато зупинилися в готелі й підкріпилися, вони вирішили поїхати покататися по пустелі. Сіли на квадрацикл і поїхали.

 

Де-не-де в пустелі стояли стовпи. Під’їхавши до одного стовпа, мама побачила дивне оголошення: біля кольорової фотографії двох на диво знайомих речей було щось написано по-арабськи.

 

Вона дістала словник і стала читати. І ледь не зомліла. Тато побризкав її водою з пляшки, розкрив над нею парасольку, а тоді взяв словник і прочитав уголос:

 

- Серед пустелі знайдено дві зачаровані речі. Одна – велика рожева з крилами і вікном. Друга махає довгою трубою, червоно-чорна, на боці номер 3492. Хто знає, що це таке, звертайтеся за телефоном…

 

- Наш пилосос?! І ще щось невідоме… – здивувалися всі. Адже Пилосос був непростий, а з обмеженої ювілейної серії з візерунком і номером.

 

Тато зателефонував на той номер.

 

У слухавці швидко заговорили арабською, але коли тато попросив, то знайшли того, хто говорив англійською, і він пояснив, як проїхати.

 

Мама, тато, Катя і Мишко поїхали в табір до бедуїнів. Ті напоїли їх чаєм і показали в шатрі Пральну Машинку і Пилососа, які геть не розуміли, куди потрапили, тому дуже зраділи господарям.

 

Бедуїни допомогли покласти мандрівників на квадрацикл і зітхнули з полегшенням, позбувшись зачарованих речей.

 

А Машинка з Пилососом усю відпустку прожили в готелі, де було все на світі.

 

Тільки непросто з ними потім було в аеропорту. Але після довгих умовлянь митники все-таки Машинку з Пилососом пропустили в багажне відділення.

 

І коли всі приїхали додому з аеропорту, Пральна Машинка і Пилосос почувалися справжніми мандрівниками!

 

Як Пральна Машинка співала

 

Колись хлопчик скачав на Плеєр веселу пісеньку. Там були такі слова:

 

Подивись на небо –

 

Кольори ясні-і-і!

 

Сумувать не треба,

 

Просто посміхни-ись!

 

Пральній Машинці дуже сподобалась ця пісня. Вона дуже любила співати.

 

І одного разу дівчинка вирішила влаштувати конкурс співів серед техніки, коли батьків не буде вдома (а вона знала, коли їх не буде).

 

Усі зразу почали репетирувати. У Плеєра було багато роботи: він мав скачати всім мінусівки, ще й собі пісеньку (адже він мусив усім грати музику, поки вони співали, Плеєр теж збирався співати – але поза конкурсом, для всіх).

 

Пилосос вирішив співати пісню «Уууууу!»

 

Плеєр не знав такої пісні. Він попросив дітей знайти її в Інтернеті. Вони й знайшли «Пісню для тих, хто шукав пісню ууууууууу». Пісня була така:

 

Дрдрдрдрдр….

 

Дрдрдрдрдр…

 

Дрдрдрдрдр…

 

Уууу-ууу-уууу!

 

і так далі.

 

А Швацька Машинка вигадала сама собі слова для пісні. А оскільки хазяйка знайшла тими днями чудову синтетичну тканину з повітряними кульками собі й дочці на купальники і саме шила бікіні, то слова в пісні були такі:

 

Тищ-тищ-тидидищ!

 

Шийтеся, мої труси!

 

Тищ-тищ-тидидищ…

 

Пральна Машинка довго не могла собі вибрати пісню. І тут їй згадалася пісенька, що її скачав хлопчик. Вона почала пригадувати слова:

 

Подивись на небо-о,

 

Чарівні кольори,

 

А ти їх попери!

 

Подивись на річку-у,

 

У ній пливуть бобри,

 

А ти їх попери!

 

Подивись на землю,

 

Будинок номер три,

 

Його ти попери!

 

І ось настав час пісенного конкурсу. Першим виступав Пилосос із чудовою піснею «Уууу-ууу-уууу!». Усіх вона дуже насмішила. Усіх здивувала також Швацька Машинка зі своїм техно. Але найбільше враження справила… Пральна Машинка. Хлопчик сказав, що в неї найоригінальніша пісня, бо вона про мрію. А ще вона була довга, цікава, і, звичайно ж, смішна.

 

А в кінці Плеєр заграв пісню:

 

В нас все є й всьому бувати,

 

Бо ми чудові автомати!!!!!!!

 

КІНЕЦЬ