Диба Марія

 Пригоди Пухнастика

  

Розділ 1

 Народження малюка-хом’яка

 

Він народився у нірці. Це було навесні. Разом із ним на світ з’явилася і його сестричка. На відміну від неї він був дуже пухнастий, із довгою рудою шерстю. І мама назвала його Пухнастиком.

  

Розділ 2

 Бешкетний Пухнастик

 

Пухнастику виповнився один місяць. Хом’ячок був дуже швидкий, постійно метушився по нірці і часто бешкетував. Він розсипав акуратно складене мамою зерно, без дозволу надгризав яблука та моркву. За це мама сварила його, а він ховався в найтемнішому куточку нірки. Та все одно мама любила свого непосидючого Пухнастика.

 

Розділ 3

 Смачні зернятка

 

Нарешті настав довгоочікуваний день, коли мама вивела хом’ячат на вулицю. Вони ніколи не бачили такої краси. Нірка хом’яків була у полі з житом. Пухнастик ще не знав, як росте жито. Він подивився угору і побачив, як хитаються високі стебла.

 - Мамо, а що це?

 - Це так ростуть зернятка. Вони зріють у колосках.

 - А можна мені залізти і попробувати колосок?

 - Стеблинка тебе не витримає.

 

Але мама-хом’ячиха перегризла одну стеблинку, і колосок впав прямо перед малюками. Хом’ячата спробувала зернятка із колоска. Які ж вони були смачні!

 

Розділ 4

 Два сонця

 

Одного сонячного дня сім’я хом’яків вийшла на вулицю погуляти. Пухнастик схотів подивитися угору. Він підняв голову і раптом побачив два сонця.

 - Що це? - здивовано запитав він у мами.

 - Друге сонце - це соняшник. Це рослина із дуже смачним насінням. Але воно ще не достигло, - сказала мама.

 

Розділ 5

 Насіння соняшника

 

Нарешті настав день, коли визрів соняшник. Він уже не був схожий на сонце. Жовті пелюстки облетіли, а серединка потемнішала. Мама-хом’ячиха сама полізла по стовбуру до шляпки соняха. Вона набрала побільше насіння за щоки і понесла малюкам.

 - Це найсмачніше, що я пробував у житті, - промовив Пухнастик.

 

Мама попередила, що хом’ячатам можна їсти тільки по одній насінинці в день, інакше заболить живіт.

 

Розділ 6

 Обжера

 

Мама-хом’ячиха збирала все насіння із соняшника на зиму. Вона носила зернята в нірку, а хом’ячата складували їх.

 

Нарешті вона перенесла все насіння. Втомлені хом’ячки полягали спати. Але Пухнастику дуже хотілося насіння. Він тихенько встав і пішов гризти зернятка. Вони були настільки смачні, що не можна було відірватися. А на ранок у нього заболів живіт.

  

Розділ 7

Пухнастик на дієті

 

Настав ранок, і усі прокинулися. Мама побачила пузатого Пухнастика, якому було погано. Вона озирнулася навколо і все зрозуміла.

 - Я ж попереджала, що не треба їсти багато насіння! - сказала хом’ячиха.

 

І вона побігла у поле шукати лікувальні трави. Пухнастику довелося цілий тиждень жувати гіркі травки і дивитися, як сестричка щодня їсть смачне насіння.

 

Розділ 8

 Нічна втеча

 

Минув тиждень, і Пухнастик знову міг їсти зернятка. Він уже не переїдав насіння, бо трав’яна дієта йому не сподобалася.

 

Але йому не сиділося на місці. Мама не дозволяла хом’ячатам самим виходити на вулицю. Але ж там так цікаво! Пухнастику дуже кортіло побігати там самому.

 

Одного разу вночі Пухнастик вирішив погуляти. Він думав, що вже всі сплять, але сестричка почула, що хтось шкребеться, і запитала:

 - Куди ти зібрався?!

 - Я піду гуляти на вулицю один!

 - Там же страшно і темно!

 - А я не боюся! Я скоро повернуся. Тільки ти мамі не говори…

 - Згода!

 

І Пухнастик поповз до виходу з нірки.

  

Розділ 9

 Зірки на темному небі

 

Пухнастик висунув носа з нірки. Він відразу відчув, що вночі набагато прохолодніше, ніж удень. Хом’ячок виліз на вулицю. Навкруги було темно, і щось дивно цвірінчало. Він роздивлявся усе навколо, і все було незвичним. Не було яскравих кольорів. А замість сонця на небі - місяць та зірки. Зірок було так багато, що Пухнастик захотів перерахувати їх.

 - Раз, два, три … дев’яносто дев’ять, сто, - хом’ячок втомився, та й далі він не вмів рахувати.

 

Раптом Пухнастик помітив, що над ним промайнула якась велика, страшна, крилата тінь…

   

Розділ 10

 Зустріч із совою

 

Пухнастик дуже злякався! Він ще ніколи в житті не бачив такого страшного створіння. Хом’ячок став метушитися і шукати місце для схованки. І тут цей птах почав наближатися до землі. Пухнастик відразу завмер, аби його не вполювали, і заплющив очі.

 - Угу! - почулося позаду. Пухнастик розплющив одне око і озирнувся. Він побачив маленьку сову. Вона з цікавістю дивилася на хом’ячка.

 - Ти хто така? - запитав Пухнастик.

 - Мене звуть Соня. А ти хто?

 - А я Пухнастик, хом’ячок.

 - Ми з батьками тільки нещодавно прилетіли сюди з далекого лісу. У мене ще тут немає друзів. Давай дружити!

 

І Пухнастик погодився. Вони разом гуляли майже до ранку.

 

Розділ 11

 Повернення додому

 

Пухнастик помітив, що почало світати.

 - Мені вже час додому! - вигукнув він.

 - Добре, біжи! Давай ще завтра зустрінемося, - сказала Соня.

 

І Пухнастик чимдуж побіг до нірки. Він дуже боявся, що мама помітить, що він не ночував удома. Якщо б вона дізналася про його нічну прогулянку, то точно б покарала його і не випускала на вулицю цілий тиждень.

 

Нарешті Пухнастик добіг до рідної нори. Мама і сестричка тільки-но прокинулися. Він, захеканий, ледве встиг прошмигнути до свого ліжка. Здається, цього разу мама нічого не помітила…

  

Розділ 12

 Мандрівка до дерева

 

От і настав вечір. Пухнастик знову пішов гуляти на вулицю. А там на нього вже чекала сова Соня. Цього разу вони домовилися піти на край поля до великого дерева. Пухнастик швидко біг на чотирьох лапках по землі, а Соня летіла понад колосками. Ось і дерево. Зблизька воно здавалося ще більшим. Під ним було багато листя. Ним було так гарно гратися! Пухнастик із Сонею стрибали, пірнали у нього, грали у схованки. Потім вони лягли відпочити, аж раптом щось зашурхотіло…

 

 Розділ 13

 Колючий друг

 

Друзі швидко скочили на лапи, перезирнулися і пішли до того місця, де чувся шум.

 - Фр, фр, фр, - доносилося з купи листя.

 - Що це? Я боюся! - вигукнула Соня.

 - Не бійся, Соню, я зараз усе рознюхаю! - сказав Пухнастик.

 

І хоча йому теж було страшно, він поліз під листя.

 - Ой-ой-ой-ой! - раптом закричав Пухнастик і стрімко викотився з-під купи листя. Він тримався лапками за свій ніс.

 - Там щось дуже колюче! - Соня аж затремтіла від страху. І тут з-під листя викотився колючий клубок.

 - Ти хто? - запитав Пухнастик. З колючого клубка показалася мордочка:

 - Я їжачок Клубочок.

 

Соня з Пухнастиком зрозуміли, що це буде їхній новий друг.

  

Розділ 14

 Прогулянка разом

 

Вони гуляли до самого ранку. Їжачок показав Соні і Пухнастику найкрасивіші місця. А ще він пригостив друзів смачними яблуками, відбірним зерном, соковитою полуницею. Але друзям найбільше сподобалися сушені гриби. Пухнастик навіть попросив декілька грибочків для сестрички і мами.

 

Почало світати. Пухнастик із Сонею поспішили додому. Але вони пообіцяли, що ще прийдуть у гості до Клубочка.

 

 Розділ 15

 Пухнастик подорослішав

 

Пухнастик прибіг додому, коли вже розвиднілося. Він хотів прослизнути, як завжди, непоміченим…

 

Але на вході до нірки на нього вже чекала мама. Пухнастик побачив її і перелякався. «Ох, і влетить мені зараз! Мабуть, після такого я цілий місяць не буду гуляти», - подумав він.

 - Де ти сьогодні був? - запитала мама.

 - Я ходив на той край поля до великого дерева. Я гуляв із друзями, і вони передали тобі гостинець. Ти на мене не сердишся?

 - Ні, не серджусь. Я знала, що ти щоночі утікаєш з нірки. Ти став менше спати, а значить подорослішав. Я горджусь, що ти такий сміливий.

 - Так що, мені тепер можна гуляти кожну ніч? - спитав Пухнастик, зрадівши, що все обійшлося.

  

Розділ 16

 Ледве не попався

 

Відтепер Пухнастик ходив гуляти щоночі і ні від кого не ховався. Його улюбленим місцем стала галявина під деревом на краю поля. Друзі збиралися саме там. Якось Пухнастик прийшов на галявину першим. Раптом він помітив, що хтось крадеться за кущем. Спочатку він вирішив, що це Клубочок, і окликнув його. Але відповіді не було… «Щось тут не так», - подумав хом’ячок. І тут він побачив два голодних ока, що дивилися на нього.

 - А, лисиця! Допоможіть! - запищав Пухнастик і кинувся навтьоки.

 

Лисиця гайнула за ним. Він видерся на дерево, де лисиця не змогла б його дістати. З верхівки дерева зарепетував:

 - Ряту-у-уйте, допоможі-і-іть! Клубочку, Соню!

 

І тут він побачив, як на фоні зоряного неба до нього наближається крилатий рятівник.

 - Соню, Соню, сюди, швидше! - закричав Пухнастик.

 - Я вже лечу! Що трапилося?

 - Це довга історія. Я тобі опісля розкажу. Внизу голодна лисиця! Забери мене звідси!

 

Соня вхопила хом’яка своїми міцними лапами, і вони полетіли до Пухнастика додому.

  

Розділ 17

 Гроза

 

Соня несла Пухнастика додому. І тут піднявся сильний вітер, почали падати перші краплі дощу. Швидко ринула злива. Соня з Пухнастиком сховалися під деревом. Раптом небо прорізала блискавка. Малюки злякалися і побігли до хом’яка додому полем. Дощ ще посилювався, а калюжі ставали схожими на цілі озерця. Їх було нелегко обійти! Друзі так поспішали, що у темряві не помітили однієї з калюж і шубовснули у брудну воду. Багнюка налипла на крила Соні, так що сова не змогла злетіти. А Пухнастик гріб лапками, але у нього нічого не виходило. Хто ж їм допоможе?..

 

Розділ 18

 Вибратися із бруду

 

Дощ почав ущухати. Але приятелі і досі сиділи у багнюці і не могли звідти вибратися. Надія залишалася тільки на Клубочка. Саме у цю мить із кущів виліз їжачок.

 - Клубочку, Клубочку, сюди! - погукав Пухнастик.

 - А ви хто? - запитав їжачок, поглянувши на двох заляпаних брудом істот.

 - Ти що, не впізнав нас? Це ж ми, твої друзі! Краще витягни нас звідси! - попросила Соня.

 - Ой, це ви? Зачекайте, зараз я вам допоможу!

 

Клубочок почав збирати дрібненькі палички, а потім вибудував місток по багнюці.

 - Ну що, пробуйте вилізти.

 

Першим почав вибиратися Пухнастик, а за ним потягла важкі від бруду крила Соня. Після цього вони всі разом пішли до струмка відмиватися.

 

Розділ 19

 Гості

 

Після того як друзі відмилися, вони вирушили до Пухнастика у гості. Їм було холодно, адже усі були мокрі.

 - Коли ми дійдемо додому, моя мама дасть нам теплі рушники і заварить гарячий чай, - підбадьорював Пухнастик.

 

Нарешті вони дочвалали до його нори. Хом’ячиха дуже здивувалася, коли побачила на порозі їжачка і сову, і навіть трохи злякалася.

 

- Мамо, не лякайся, це мої друзі, - заспокоїв її Пухнастик.

 

- Твої друзі? А чому ж ви всі такі мокрі? Давайте будемо сушитися!

 

Вона налила їм чаю з ароматними корінчиками і кожному дала по ковдрі. Гості попили чаю, поспілкувалися, а потім мама-хом’ячиха запропонувала їм залишитися на ночівлю.

  

Розділ 20

 Новий запах

 

Вранці Пухнастик повів Соню і Клубочка до їхніх домівок. У веселому настрої він повертався до своєї нори. Навкруги було багато смачного. Хом’ячок вранці не встиг поснідати, тому жував усе, що бачив навкруги. Він гриз зернятка пшениці та жита. А ще знайшов польовий горох. Хом’ячок поласував ним досхочу. А потім довелося всю смакоту, що залишилася, запихати за щоки. Не пропадати ж добру! Із таким вантажем йому було важко йти. Але він не кидав свої запаси.

 

Зненацька Пухнастик відчув незнайомий запах гризунів.

 

«Невже тут ще є хом’яки? Чому ж я їх раніше не помічав? Збігаю я швидко додому віднесу горох, а потім повернуся сюди»…

  

Розділ 21

 Знайомство

 

Пухнастик відніс горох і повернувся на те місце, де відчув запах хом’яків. Він підійшов до нори і погукав:

 - Тут хтось є?

 

Ніхто не відповів. І тут з нори показався чийсь носик.

 - Ти хто? - запитав Пухнастик.

 - Я Шуша, тут живе наша хом’яча родина.

 - Шуша? А чому тебе так назвали?

 - Я люблю вдома шуміти, шурхотіти та шебуршитися. А тебе як звуть?

 - Мене звуть Пухнастик. Я найпухнастіший в сім’ї!

 - Давай дружити! - запропонувала Шуша.

 - А давай, - погодився Пухнастик.

  

Розділ 22

Велетенське яблуко

 

Мама не відпускала Шушу далеко від їхньої нори. Тому Пухнастик сам приходив до нової подруги у гості майже щодня.

 

Шуша дуже любила солодощі: яблука, груші, дикий виноград. І Пухнастик приносив їй такі ласощі, які збирав у далекому лісі.

 

Одного разу він знайшов там велике і апетитне яблуко. «Було б добре віднести його Шуші», - подумав хом’ячок. Спочатку він спробував підняти яблуко, але в нього нічого не вийшло. Потім тягнув цей фрукт зубами, котив лапками, але все було марно. І тут Пухнастик згадав про Клубочка і погукав його на допомогу. Їжачок наколов на свої голки це яблуко і відніс його до нори. Шуша була у захваті!

 

 Розділ 23

 Битва

 

Пухнастик, як завжди, біг до Шуші в гості. Але коли він майже примчав на місце, то побачив біля нори… тхора! Хом’ячок відразу впізнав цього заклятого ворога. Мама давно вже розповідала, що тхори дуже небезпечні. «Шуша в біді! - подумав Пухнастик. - Що ж робити? Треба рятувати всю її родину від неминучої смерті!»

 

Пухнастик тихенько підкрався до тхора, тримаючи у лапках палку.

 

- Ану, тхоре, забирайся звідси! - голосно вигукнув хом’ячок. І хоча йому було дуже страшно, але за Шушу треба було боротися.

 

І розпочалася битва. Тхір швидко обернувся і клацнув зубами прямо перед носом Пухнастика. А той, розлючений, встав на задні лапи в повний зріст, заричав по-хом’ячи і накинувся на тхора. Супротивник не очікував такого нападу і почав відступати. Пухнастик не розгубився і жбурнув палицею йому услід…

 

Коли все стихло, перелякана Шуша вилізла з нори і подякувала своєму рятівнику.

  

Розділ 24

 Підготовка до свята

 

Ледве Пухнастик розплющив очі після солодкого сну, він відразу відчув смачний запах. Хом’ячок жваво побіг на кухню до мами, аби дізнатися, що це так пахне.

 - Мамо, що ти готуєш? І чому всього так багато? - поцікавився він.

 

А мама йому у відповідь:

 - Ти що, забув, що завтра найголовніше хом’яче свято?

 - Точно, давай ми з друзями тобі допоможемо?

 - Було б добре, якби ви назбирали побільше стиглих зерен пшениці для нашого конкурсу.

 

Пухнастик покликав із собою сестричку, і вони пішли гукати друзів на допомогу. Коли всі зібралися разом, то пішли до найбільших колосків у полі. Пухнастик перегризав стебла пшениці. Соня витрушувала із колосків зернятка, а Шуша і Пухнастикова сестричка ловили їх у мішок. Клубочок допоміг донести до нори клунок із запасами.

 

Хом’яки до свята готові!

  

Розділ 25

 День хом’ячої щічки

 

Настав найважливіший для хом’яків день. Цього свята вони чекали цілий рік. День хом’ячої щічки! Що може бути цікавішим для гризунів?!

 

Пухнастик прокинувся дуже рано. Він збирався взяти участь у змаганнях на найбільші щоки. Та спочатку - розминка. Перша вправа: Пухнастик набирав якомога більше повітря спочатку в одну, а потім в іншу щоку. Друга вправа: розтягував лапками защічні мішечки. Третя вправа: засовував припасені заздалегідь волоські горіхи за свої щоки.

 

Незабаром на галявині зібралися учасники змагань і гості свята. Найчисельніша група підтримки була у Пухнастика. Суддями були дорослі хом’яки. За їхнім знаком - змахом колоска - учасники почали швидко набивати зерна пшениці собі за щоки. Переможцем стане той, хто втримає найбільшу кількість зерняток.

 

Пухнастик дуже хвилювався. Він щільно утрамбовував лапками кожну зернинку і вже ледве стримувався, щоб не випустити жодну з них.

 

Настав час оголошення результатів. Журі підрахувало здобуток кожного учасника. У підсумку виявилося, що найбільше зернят помістилося за щоками у Пухнастика - аж 32 штуки! Шуша була другою - 26 зернинок. Третьою стала Пухнастикова сестричка - 23 пшеничинки.

 

Усі раділи своїм результатам. І традиційно День хом’ячої щічки завершувався святковим частуванням.

  

Розділ 26

 Запах диму

 

Після свята усі дружно почали прибирати галявину. Клубочок допоміг Пухнастику віднести важкий посуд до хом’ячої нірки. Старші хом’яки турботливо забрали усі зернинки по своїх домівках, а дівчатка підмітали місце святкування. Несподівано мама-хом’ячиха почала кашляти.

 - Мамо, чи ти не захворіла часом? Чи пилюки наковталася? - запитав Пухнастик стривожено.

 - Та щось у горлі гірчить, немов від диму.

 - Я нічогісінько не відчуваю. Зараз попрошу Соню, щоб вона злітала і все розвідала.

 

Соня відразу вирушила на огляд території. Її не було доволі довго. За цей час запах диму на галявині посилювався. Його відчували вже всі. Шуша та Пухнастикова сестричка дуже перелякалися.

 - Звідки цей неприємний запах? Що ж нам робити? - заплакали дівчатка.

 - Не панікуйте! Не тікайте з цієї галявини! Тримайтеся всі вкупі! Соня повинна скоро прилетіти. Тоді дізнаємось, що трапилося, і вирішимо, що нам робити! - умовляв усіх Пухнастик.

 

Через кілька хвилин після цього у небі показалася Соня.

 - Пожежа!!! Велика пожежа!!! Вогонь наближається!!! - кричала вона згори.

 

Від цієї звістки друзі завмерли на місці…

 

  Розділ 27

 Втеча від вогню

 

Соня приземлилась на галявину.

 - Ліворуч від нас зайнялося поле, - розповіла вона. - Вогонь досить великий, але від нас ще далеченько. Та він швидко наближається. Нам усім варто якнайскоріше тікати з цього поля.

 - Ой, так треба ж забрати запаси, адже скоро й зима! - схвильовано вигукнула мама Пухнастика.

 - Як же нам потрапити до нірки? Там же все у диму! - запитала її донька.

 - У нас є додатковий хід на випадок небезпеки. Через нього можна дістатися до наших запасів. Може, хоч частину встигнемо врятувати.

 

Мама-хом’ячиха повела всіх до таємного ходу. Соня з Клубочком залишилися на варті, а гризуни один за одним пірнули в нірку. Вони забрали все зерно у мішечках та хутко виволокли його нагору. Коли вони вилізли, то відразу відчули, що диму стало ще більше. Друзі мерщій розподілили зерно між собою: частину вхопила лапками Соня, частину завантажив на свої колючки Клубочок, а решту потягли хом’яки.

 - А тепер усі йдіть за мною! - попередила сова і злетіла, вказуючи шлях.

 

 Розділ 28

 Порятунок

 

Нарешті вони вибралися з палаючого поля і зупинилися в лісі під великим деревом. Після диму друзі жадібно ковтали свіже повітря. А ще їм дуже хотілося пити.

 - Тут неподалік є джерело. Ходімо, я вас туди відведу! - сказав Клубочок.

 

Коли вони напилися і вмилися, то замислилися, що ж робити далі.

 - А давайте я зараз подивлюся, чи не вщухає пожежа, - запропонувала Соня.

 - І я, і я з тобою! - вигукнув Пухнастик. - Тільки я залізу на верхівку дерева.

 

Вони піднялися нагору. І тут Пухнастик побачив найстрашніше у своєму житті. Поле майже усе догоріло і було чорним, а не яскравим, як зазвичай. Навкруги літало багато попелу. Але далі вогонь більше не йшов.

 - У лісі ми у безпеці. Вогонь до нас не добереться, - сказала Соня, сівши на гілку біля Пухнастика.

 

Розділ 29

 Без домівки

 

Після цього вони спустилися на землю і розповіли про побачене.

 - До весни на наше поле повертатися не можна, бо воно не придатне для життя, - звернулася до всіх мама-хом’ячиха. - Доведеться нам зимувати тут.

 - Залишайтеся на всю зиму у мене - місця вистачить усім, - запропонував Клубочок.

 

Хом’ячки із радістю погодилися. До зими ще залишався час, тож вони встигнуть розширити нірку їжачка.

 - Ми вам допоможемо, адже ми друзі! Припасів у вас залишилося небагато, але ми їх поповнимо разом! - сказали Соня та Клубочок.

 

Розділ 30

 Мрії про весну

 

Друзі спустили врятовані від пожежі зерна у Клубочкову нору. А потім всі хом’ячки розійшлися по кутках і, втомлені, швидко заснули.

 

Мамі Шуші у цю ніч наснилося, як вона прибирає свою нірку навесні.

 

Шуші снилося, як вона з Пухнастиком гуляє зеленим полем і вони разом жують смачний солодкий горох.

 

Мама-хом’ячиха уві сні готувала святковий обід до дня народження своїх дітлахів.

 

Пухнастиковій сестричці примарилося, що вона збирає яскраві квіти для вінка.

 

А Пухнастику снилося, як вони з Шушею облаштовують свою нову спільну нірку…