Мальцева Варвара

   ЛЕЛЕЧА ПОДОРОЖ

 

Почалася зима птахи відлітають у далекі краї. Там вони віддали своїх дітей у табір.

 

Пташенята граються, співають, відпочивають. А тим часом доки малі у таборі дорослі птахи відпочивають на морі та розмовляють.

 

- Лелю, як думаєш, що там наші пташечки ? - запитав Лель.

 

- Наші діти чемні, їм таке подобається, - відповіла Леля.

 

- Я також сподіваюсь що їм там подобається.

 

Коли прийшов час забирати дітей з табору, вони раділи зустрічі бо і дорослі птаxи і пташечки сумували.

 

От і все прийшло літо на батьківщині - час відлітати. Було чудове літо.

 

Летять додому. Раптом вони зустріли птаха, який запитав у них де теплі краї.

 

- А ви не туди часом летите? - запитав Лель. Та каже далі: «Сезон вже скінчився!»

 

- Сезон скінчився, а я і не знав - відповів птах.

 

- Що ж тепер робити? - запитав він.

 

- Летіть до нас на Україну, нашу рідну країну, - відповів Лель.

 

- А ви часом звідки, як вас звуть?- запитав Лель.

 

- Я з Данії, а звуть мене Якоб.

 

- А вас як? - запитав Якоб.

 

- Мене звуть Лель, це моя дружина Леля, ось наші дітки Едуард та Маргарита, - відповів Лель.

 

- А давайте ви политете з нами у нас, там літо.-запропонував Лель.

 

- Мені якось не по собі, ми навіть не домовлялись про гостини,-відповів Якоб.

 

- Полетіли!!! Запрошуємо вас, -відповів Лель.

 

Летять й летять.

 

Ось прилетіли. Яка в вас мальовнича країна, -сказав Якоб.

 

- Ось наше українське село під назвою Украйне, - розповів птах.

 

- Наша хата, пес, худоба, качки наші сусіди, знайомся!!! Це пес Чорниш, корівка Плямка, качка Чука, - знайомить Лель.

 

Якоб дуже захопився розповіддю та красою села, що захотів залишитись.

 

- Можна я у вас залишуся? - запитав Якоб.

 

- Звісно, звісно!!! - відповів Лель.

 

- Нам тут буде добре, будемо ходити на річку купатися, відпочивати та дружно жити.

 

Ось так пройшла мандрівка, з новими друзями, радісно, цікаво й дружньо.