Устим Кізін

Пригоди моркви у Новошколі


     Жила-була собі морква на ім’я Хвостунчик. Він жив на городі, десь за Києвом. От одного разу, коли він грівся на сонці разом з батьками, до них підійшла висока людина і забрала Хвостунчика з собою. Коли бідолаха прокинувся, то побачив, що він уже в машині. Уявіть, як малий боявся: сам, без батьків, невідомо куди його везуть, та що буде далі!
     Нарешті за деякий час він у коробці вилетів з машини. Виявляється, він приїхав на кухню. Потрапивши туди, він побачив як готується їжа, але невдовзі збагнув, що його самого зараз подадуть на стіл. Він виліз із коробки і забіг в ліфт, двері якого вже зачинялись. Малий піднявся на перший поверх, вибіг з кухні та попрямував гуляти по школі. Хвостунчик біг зі всіх сил, бо давно вже не бігав. Завуч пані Марина навіть встигла зробити йому зауваження, але на його моркв’яну постать уваги не звернула.
     Він побіг на другий поверх і забіг у 4-А клас. Після менш ніж п’ятнадцяти секунд у класі, наша морква заприсягнулась більше ніколи туди не заходити. Хвостунчик вирішив прогулятися і по інших класах та встиг зірвати аж три уроки.
     Пані Марина вирішила його пошукати, і у неї це вдалось. Уперше за багато років діти побачили, як їх завуч ганяє мов марафонець. Ото було видовище! Вона бігала за морквою туди-сюди, вверх-вниз, наліво-направо. Коли пані Марина нарешті спіймала утікача, та затягла до адміністрації, Хвостунчик сказав, що хоче стати вчителем природознавства. Він знав, що по іншому з нього зварять бульйон. До того ж, він був неабияким спеціалістом з питань природи. На здивування і велике щастя Хвостунчика, пані Марина погодилась і він став працювати вчителем. Йому та його морквяній сім’ї, яка туди невдовзі переїхала, був виділений холодильник класу «ЛЮКС» на мінус першому поверсі.
     Ура-а- а-а!