Федоренко Ганна

 Мрія

 

    Я дуже люблю мріяти. Мені цікаво: чому небо голубе, дощ мокрий, а я така маленька. Та дуже часто питаю себе: чому дорослі такі дорослі? Я не знаю, бо вони самі цього не знають. Але я впевнена, що, наприклад, моїй мамі дуже хотілося б хоч іноді побігати босоніж по траві так, щоб від щастя перехопило дух. А татові змінити діловий костюм на футболку та шорти та пограти у «Козаки-розбійники». Але вони бояться показатися смішними, тому і не роблять цього. А мені так хочеться, щоб мої мама і тато перетворилися на справжнісіньких маленьких дітей, бо іноді мені сумно на них дивитися: завжди серйозні, завжди заклопотані. Я би дуже хотіла , щоб тато став схожим на мого друга Сашка з четвертого поверху. Він просто чарівник, бо тільки в нього виходять такі дивовижні сонячні зайчики! А мама…, а мама була б схожа на Оленку з мого класу. Уявляєте, вона справді вірить у казки! Але, нажаль, це тільки моя мрія…