Хоменко Маргарита

Діти із зірок

 

Жили були бідні бабуся і дідусь. І жили вони в місті. І не було у них дітей. На останні гроші купили вони колиску. Ось каже бабуся дідусеві: пішли подивимося на зірки, якщо зірка впаде, значить у нас будуть діти. Тоді якраз був вечір, пішли вони надвір і впала зірка на бабусю, вона спіймала її та й тримає. Прийшли вони додому, поклала бабуся зірочку в колиску, колише, колише і співає. Дивиться, а замість зірки - дівчинка! "А я читав колись, - каже дідусь, - що якщо ти спіймав зірку, то треба назвати її іноземним іменем". Бабуся хотіла назвати дівчинку ім'ям - Міалонія, так вони й зробили. Пішов дід теж надвір, йому дуже хотілось синочка, ось раптом і він зловив зірку, теж поклав зірку до колисочки. Ось співають вони з бабусею, співають, бачать, а там хлопчик маленький, назвали вони його Георгієм.

 

Підросли діти. Пішли вони до школи і на першому уроці отримали по дванадцять балів, тому що в таких дітей є талант і вони все вміють, що захотять. Потім діти з вчителькою пішли на екскурсію, кружляли на каруселях та гралися. Дівчатка з дівчатками грали, а хлопчики - з хлопчиками. Дівчатка співають, а хлопчики танцюють. Міалонія заспівала, а Георгій затанцював, та так гарно в них виходило, краще всіх. Коли вони співали та танцювали з них почали сипатись справжні зірочки. Усі діти та вчителька ловили ці зірочки та загадували свої бажання, які одразу здійснювались. Потім діти-зірки пішли додому і показали бабусі з дідусем свої чудові оцінки та розповіли про пригоди, що сталися на екскурсії, бабуся і дідусь були дуже щасливі.

 

Ось так буває, що серед дітей у класі є дуже незвичайні діти із зірок. Ось і казочці кінець, а хто зможе повторити - молодець.