Жаровська Юлія


«Пригоди хлопчика Фрутті
 і його кота Мутті»







Передмова


У цій повісті мова ітиме про  звичайнісінького хлопчака Фрутті та його кота Мутті, яких вигадала юна письменниця у своїй вже не першій письменницькій спробі.
           З головними героями постійно трапляються незвичні для реального життя пригоди, адже за уявою авторки, десятирічний хлопчик Фрутті досконало знає «котячу» мову, тому йому доводиться часто приходити на допомогу бешкетнику Мутті: виручати зі справедливих рук поліції,  «не надто справедливого домашнього» арешту…
              Непросто хлопчаку, бо на перешкоді часто стають місіс і містер Гамбурги, до яких приїхав синок, сусіди, які ніяк не можуть виспатися через гучну музику. До того ж сім’я Тортонів живе навпроти, їм усе добре чути, тому не зважаючи на  «героїчні подвиги» кіт  часто лякається… Не дивуйтеся, що Фрутті ходить весь подряпаний, бо Мутті з переляку вишкрябується на нього, як на дерево,  і кігтями дере лице.
              Ось така ситуація… Цікаво? Обов’язково прочитайте вигадані, а, може, і ні історії Юлії Жаринки (Юлії Жаровської)


Гол. герої :
 кіт Мутті,
 його друг Фрутті
 і весела  сімейка: тато Марк, мама Гретта,
 а також містер і місіс Гамбурги і їхній синок діджей Бенджамін.






Історія 1. Пограбування супермаркету

Мій кіт Мутті зовсім з глузду з'їхав. Уявляєте, він хоче пограбувати найбільший у нашому місті супермаркет! Директор цього великого магазину Вілс  Бумбумрядний ненавидить котів, бо у нього алергія на шерсть. Не можу уявити, як він буде чхати і репетувати, коли побачить Мутті.
А тепер уявіть, як мій кіт лежить на своїй подушці і продумує план. Я розумію котячу мову, можу читати думки і знаю, що котик зараз думає.... Господи, Мутті хоче зібрати банду котів і з ними пограбувати супермаркет! Ой лишенько, він хоче його обікрасти задля десяти сортів ковбаси, які там продаються.
                Я вже не знаю, що робити з тим котом, тому збираю  гроші, щоб купити Мутті ті десять сортів ковбаси, бо якщо він справді візьметься за пограбування і його спіймають, доведеться мені сидіти у поліції.

Пограбування!!!


10 сортів ковбаси!!!








Історія 2. План пограбування
            
 Сьогодні зранку моя мама з переляку вилізла на стіл і кричала на весь голос. Вона репетувала, бо у нас в хаті завелися миші. А мама їх страшенно боїться... Тато вибіг зі спальні з моєю іграшковою рушницею, бо подумав, що у домі грабіжники.
- Та ні, Марку, це миші завелись, - незадоволено пробурчала мама.
 - Гретто, не потрібно так боятися, у нас є кіт. І репетувати, наче на нас грабіжники напали теж не треба. Заспокоїв тато.

 


            Батьки суворо подивилися на Мутті, який у той час спав на своїй улюбленій подушці, і в один голос сказали:
- Фрутті, чому твій кіт не ловить мишей у хаті?
           Котик зрозумів, що мова йде про нього і про мишок тому піднявся і похапцем заліз у дірку, де заховалися капосні тварини.
         Я заглянув у схованку і побачив, що Мутті не ловить мишу, а мириться з нею і про щось домовляється...
           Нічого собі! Я прочитав думки і зрозумів, що кіт хоче вже не банду котів зібрати, а банду мишей, щоб все-таки пограбувати супермаркет. Нарешті, після коротких перемовин,  Мутті виліз з дірки і жалібно подивився на мене.
            Я нічого не сказав батькам,  щоб не посваритися з Мутті. О-ох, треба швидше збирати гроші аж на десять сортів ковбаси, бо тоді доведеться мати справу з найсуворішим полісменом Америки Джонсоном  Балетом.


Історія 3. Мутті збирає мишей і втікає з дому
        
Сьогодні мій кіт Мутті прокинувся рано-ранесенько і кудись попрямував. Якщо я добре побачив, куди він іде, то це була наша кухня.
          Я пішов тихенько за котиком і побачив, як Мутті знову заліз у дірку і щось тихенько намуркував мишці, яка спала, притулившись до іграшкового кусочка сиру. Ви вже знаєте, що я добре розуміюся на котячій мові, тому знаю, що говорив кіт. Розкажу і вам.  Він запитував мишей, коли вирушаємо в путь і пообіцяв за допомогу поділитися з ними сортом ковбаси.
            Як згадаю, скільки разів мене доводилося пояснювати Мутті, що нас двох заберуть у поліцію, якщо він пограбує супермаркет. Свою думку невгамовний кіт не змінював жодного разу і досі мріє про ті злощасні десять сортів ковбаси.
           Я про пограбування нікому нічого не кажу, навіть найкращому другу Джолафу, бо усі будуть з мене насміхатися. Де ж це видано, щоб кіт і миші могли щось своїм котячо-мишачим розумом придумати і здійснити задумане? Наприклад, відчинити двері або занести додому гору ковбаси.
           Наступного дня, коли я прокинувся, побачив, що  надто тихо вже у будинку. Почав шукати свого улюбленця, та Мутті не було ні в будинку, ні на подвір'ї, ні на горищі.


          Уся сім'я почала хвилюватися, а я, нарешті, зрозумів, що кіт і мишки пішли грабувати супермаркет. Пригадав, як почув скрізь сон якісь звуки – ну ясно ж, це рипнули дверцята і вся банда вибігла на вулицю.
         Я певен на всі 100%, що ще цієї ночі у всіх газетах напишуть статтю про "ПОГРАБУВАННЯ НАЙБІЛЬШОГО СУПЕРМАРКЕТУ  НЬЮ-ЙОРКА".

Історія 4. Стаття в газетах про вдале пограбування

           Кіт Мутті навіть на ранок не повернувся. Тепер вже й я почав переживати, бо добрі грабіжники за дві години можуть пограбувати півмагазину. Котик десь тинявся цілу ніч, і його досі не було вдома.
           Раптом засигналила машина. Це була велика вантажівка. Нею їздить  містер Філлерд і розвозить випуски ранкових  газет. Коли я взяв одну  з них, на першій шпальті було великими літерами написано: "РОЗШУКУЄТЬСЯ ГРАБІЖНИК, ЯКИЙ ПОЦУПИВ У НАЙБІЛЬШОМУ СУПЕРМАРКЕТІ НЬЮ-ЙОРКА ДЕСЯТЬ СОРТІВ КОВБАСИ "
         Я вирішив газети батькам не показувати, бо коли вони дізнаються про пограбування - я знову буду сидіти під домашнім арештом, а тоді ще й у поліції.
              Тихенько рипнули двері і до будинку зайшов Мутті. Він був щасливий, як ніколи і тяг за собою десять сортів ковбаси. Слава Богу, тато і мама поїхали за покупками, а я залишився сам удома.
           От я і співучасник. Довелося рятувати свого улюбленця і разом з Мутті заховати смачнючу ковбаску у саду, там, де татусь колись тримав запаси харчів.  Тепер це наша невеличка цегляна комора. Я запхав  на кожну полицю по два сорти.
         Трохи переживаю, бо батькам знову нічого не сказав. Але якщо Мутті знайде поліція, у нас будуть великі неприємності.


Історія 5. Алергія  Вілса Бумбумрядного і мої докори сумління
          
     Через те, що директор супермаркету ночував у магазині, у нього почалася неприємна хвороба, а точніше - алергія, страшенна алергія на шерсть. Мутті довелося забратися у кабінет директора по ключі. А там дрімав Вілс, прокинувся він страшенного чхання . Довелося йому викликати швидку і забрати у клініку. У Нью-Йорку всіх людей з алергією забирають до лікарні. 
          Директора супермаркету Вілса Бумбумрядного туди забрали на обстеження. Дізнавшись про таку ситуацію, я вирішив його провідати, адже він колись був нашим сусідом.
          Зайшовши до палати алергічного відділення і поставивши на невеличку тумбочку живі ромашки, я сів на дерев'яне ліжко, де лежав Вілс. І тільки я присів, як директор глянув на мене, у його очах промайнув здогад і він одразу ж зарепетував: "Злодій!!! Грабіжник!!! Ти навіщо вкрав з мого супермаркету десять сортів ковбаси, негіднику?!! Тебе вже розшукує поліція!"


            Я опустив очі, мені стало соромно за  те, що сталося. Я ж все-таки господар Мутті і відповідаю за його вчинки, тому тихенько все розказав директору: і про план кота і про його бажання мати аж 10 сортів ковбаси, все - все розказав. Як Мутті продумував план, як він зібрав банду мишей і втік з дому,  розповів про статтю у газетах і  як ми з котом ховали від батьків ковбасу.
            Вілс Бумбумрядний слухав уважно, іноді поглядав на мене своїми карими очима, не дуже вже і вірячи в те що розказую ,але по його обличчю було видно ,що він мені таки вірить.

             Коли я закінчив розказувати, він сказав: "Ну добре, я не здам тебе поліції і батькам, а  якщо вони навіть про все дізнаються, то  тебе захищу. Твоє сумління не дало зробити тобі величезну помилку. І все це за однієї умови – ти маєш віддати всі десять сортів ковбаси".
           - Дев'ять, Мутті вже з'їв один сорт. - Опустивши голову, почервонів  я.
             Вілс мовчки подивився на мене і сказав: "Гаразд, тоді ти за нього заплатиш".
- Згода - полегшено зітхнув я.
              Я попрощався з директором супермаркету, побажав швидшого одужання і пообіцяв краще виховувати свого  кота.
       Веселий та щасливий попрямував додому, обіцяючи собі провести виховну розмову зі своїм Мутті.




Після зустрічі з Вілсом Бумбумрядним мені довелося віддати ковбасу і гроші за десятий сорт ковбаси.  Оскільки усі знають, що я збирав гроші, то довелося ними усіма відплатитися. Це все робилося задля того, щоб не потрапити до поліції. І не сидіти під домашнім арештом.
А зараз я хочу вас познайомити із своїм найкращим другом  Джолафом. Саме він допомагав мені збирати гроші, докладав свої копійки до моїх, кожного разу  допомагав мені з Мутті. І цього разу до Вілса Бумбумрядного прийшли ми обоє. Він з щасливою усмішкою прийняв нас. Але спочатку забрав дев'ять сортів ковбаси і гроші за десятий. Я на руках тримав кота, який зовсім не ображався на те, що ми із Джолафом віддали ковбасу, яка принесла нам багато неприємностей. Коли ми повертались додому, на мій мобільний телефон подзвонив Вілс і сказав, що мене вже не шукає поліція. Я таким щасливим ще не був ніколи. А коли все погане позаду, ми з Мутті починаємо нове спокійне життя.
І я надіюсь вже без пригод !!!!

Розділ 2 . Тепер уже мене забирають у поліцію

     Історія 1. Сосиски тітоньки Бетті

Для початку хочу вас познайомити із нашою новою сусідкою. Її звати Бетті . Ця приємна жінка є невеличкою на зріст, товстенькою, з пухкенькими щічками. Цікава вона дітям тим, що у неї немає одного зуба. Тітка Бетті каже, що це їй хлопці ще у школі футбольним м'ячем вибили. Вона переїхала в маленький будиночок, де колись жила 83-річна бабуся. Тільки Бетті з'явилася на нашій вулиці, вона дуже полюбила мене і Мутті і відразу ж усю нашу сімейку покликала до себе на обід. Після обіду ми з котом пішли на прогулянку. Дорогою  Мутті часто задивлявся на магазини, де продавали ковбасу . Але я тримав його так міцно, що втекти він просто не зміг би. А коли поверталися додому, то повернули до будиночка тітки Бетті . З вікна почувся запах польських  сосисок. У неї багато речей і їжі з Польщі,бо там живуть її брат та батьки і часто  передають усякі смаколики. Бетті зняла свій фартушок і пішла у супермаркет по сіль. Ми з Мутті заховалися за кущем, а потім забігли у дім і з'їли усі зварені сосиски. Після того, як я добряче попоїв, то зрозумів, що знову втягнув у халепу нас обох. І знову все  спочатку. Домашній арешт, пошуки поліції і виховна розмова з найсуворішим полісменом Америки Джонсоном Балетом.

Історія 2. Знову розшук

Сьогодні зранку під будиночком тітоньки Бетті стояв поліцейська машина. Я одразу ж зрозумів, що вона подала в розшук через те, що пропали сосиски. МЕНІ КІНЕЦЬ !!!!!!!!!!!. Якщо мене знайдуть і викриють, я знову буду сидіти під ВЕЛИЧЕЗНИМ домашнім арештом та мене як завжди посадять в поліцейську камеру, не переживайте  всього на два дні. Знову все спочатку. А я ж то сподівався, що після пригоди з 10 сортами ковбаси, ми з Мутті нарешті заживемо тихо і спокійно, а виявляється, що ні. Як на зло, мій найкращий друг Джолаф  захворів і не може мені допомогти заховатися від поліцейських або захистити мене від них. Мама поїхала до бабусі, яка живе аж у Франції на три тижні. Я живу з татом, але він цілими днями на роботі, тому ми з Мутті залишаємося самі. Нас обох ніхто не доглядає і ми із котом можемо наробити багато капостей. Вкрали сосиски - і вже розшукують. Але в мене є одне заперечення: як можна садити у в'язницю через те, що пропали якісь нещасні сосиски. А може тітка Бетті сама їх з'їла або придумала собі щось. Та я знаю, що мені потрібно вибачатися і понести покарання. Надіюся, що мене не швидко знайдуть, бо хотів би попросити маму привести французькі сосиски, які я подарую тітоньці Бетті. Буде віддяка за польські сосиски.  Думаю їй сподобаються.

Історія 3. Я ховаюся від поліцейських

З самого ранку якісь чоловіки загрюкали до нас у двері. Була сьома година, тому всі ще спали. Тато  у піжамі поплентався до входу,  протираючи очі. Він підняв свої окуляри й подивився на чоловіків.
Доброго дня, - суворо подивилися на татуся два полісмени.
Це були містер Джанг та його помічник містер Джейкобс. Вони патрулюють нашу вулицю, слідкують, щоб всі дотримувалися правил і не бешкетували.
Добридень, - привітався тато.
Ми прийшли зі скаргою на вашого сина.
-А хто скаржився? - спантеличено запитав батько.
- Ось ця дамочка, - показав містер Джанг і з-за їхньої машини визирнула голова тітоньки Бетті. Вона щось кричала й вигукувала, але я вже нічого не чув. Мене охопив страх. Я навіть не сподівався, що ця невеличка й товстенька пані заявить на мене у поліцію. Біля дверей стояв мій кіт Мутті і ніби про щось мене запитував, та мені було не до його запитань. В голові у мене все перекрутилося. То я думав, як відповісти татусеві на запитання: "Які ще сосиски?" То де сховатися від поліції, бо вони вже заходили до нашого будинку й шукали мене, щоб забрати до відділку. То я думав, як вони дізналися, що це саме ми з Мутті поїли сосиски. Я не витерпів напливу цих всіх думок і заліз під ліжко. Мій котик заскочив у шухляду, зарився по вуха в мій одяг і сидів там, не ворушачись. Коли поліцейські пішли, сказавши, що все рівно мене знайдуть, ми вибралися із схованок  і полегшено видихнули. Я вже збирався лягати в ліжко й досипати, як до моєї кімнати з суворим виглядом увійшов тато.
-Фруттііі! - кричав він, -  Чому ти заставляєш мене червоніти перед порядними людьми? Я не хочу, щоб мого сина забирали до поліції через те,що від викрадає не тільки їжу, але і речі.
- Я не крав ніяких речей, це наклеп!
- Згадай, як минулого року ти забрав у Шеріка ручку і не віддавав, місяць тому ти відібрав у Еміля його нову машинку й також не віддав, тиждень тому ти вкрав у Сьюзі посуд, до речі це був срібний набір посуду,а ти вхопив пакет з нею і поніс додому.
Мені стало соромно. Але найбільше я переживав за те, як буду ховатися від поліції. Знову пригоди!!!!!!!!
І знову все спочатку. Як мені це набридло . Та все ж потрібно це покарання гідно витримати. А після цього я обіцяю, що більше не буду красти й буду чемним вихованим хлопчиком. І тоді на мене обов'язково зверне увагу дівчинка Мерлі, яка мені дуже подобається.

Історія 4. До побачення Мерлі і привіт поліцейська камера

Сьогодні у нас в школі Хеловін. Кожен має прийти у якомусь страшному одязі. Тато купив мені костюм якогось дивного вампіра. Найбільше я хочу йти до школи на той Хеловін через те, що там буде Мерлі. Я одягнув  костюм й попрямував до школи. Всі діти були в різних страшних масках, прикольному одязі. Наш найбільший боягуз у класі Чак начепив на голову гарбуз з вирізаним обличчям. Карл причепив до своєї футболки чорні крила і виглядав як летюча миша. Тут до класу зайшла Мерлі. У неї був костюм принцеси Ельзи. Усі  виглядали надзвичайно гарно, але коли до класу зайшла наша вчителька місіс Бекнер, весь клас розреготався. На вулиці йшов  дощ, тому уся туш потекла з її очей, адже вона забула вдома парасольку. Вчителька виглядала найстрашніше. Коли свято розпочалося, учні почали бігати по всій школі і лякати один одного. Я налякав Мерлі десять разів і кожного разу вона на мене не звертала жодної уваги. Біля входу до їдальні якийсь старшокласник штовхнув мене і я ледь не повибивав зуби. Повернувшись до класу, я дуже зрадів. Мерлі мені ще більше почала подобатися, бо вона нарешті почала мене лякати. Чесно кажу!!!!!! У класі на уроці математики. Коли ми ходили їсти, я ледь не подавився, коли вона тихо підкралася і поклала мені на плече руку. Я ладен був закричати від страху, бо думав, що позаду нікого немає, а тут вона - тиха миша. Коли ми вийшли на прогулянку і після зарядки місіс Бекнер відпустила нас гратися на майданчику і, я побачив Мерлі, яка ридала навприсядки.
Ти чого? - тихо запитав я.
Вона нічого не відповіла, тільки піднялася й вдарила мене долонею прямо по пиці.
- За що? - обурився я.
- А за те, що ти крадеш, - крізь сльози промовила вона ,- а ти ще мені подобався. Тепер тебе розшукує поліція через те,що ти з'їв сосиски своєї нової сусідки. А оскільки ти крадеш, то більше не можеш мені подобатися!
І вона пішла за кущ ридати. Я рознервувався. Зараз мене не цікавило, хто розказав Мерлі, що мене вже сто разів забирали до поліції, і що я краду. Я вирішив змінити своє життя і пішов до поліцейського відділку здаватися.
- Доброго дня! - усміхнено сказав містер Джанг. - Чого прийшов???
- Здаватися! - буркнув я, - і сідати до в'язниці.
- Добре, без проблем.
І мене посадили за грати на два дні. Сівши на лавочку, я пошепки сам до себе сказав:
  "ДО ПОБАЧЕНЯ МЕРЛІ І ПРИВІТ ПОЛІЦЕЙСЬКА КАМЕРА".

Історія 5. Мене відпускають з поліцейського відділку

     Пройшло два дні і поліцейські мене відпустили. Я йшов по вулиці і не вірив сам собі. Коли  приплентався додому, впав на ліжко та спав цілих чотири години. Моя мама нарешті приїхала з Франції, тому на кухні все шуміло. Вона готувала вечерю, але їсти мені зовсім не хотілося. Батьки за ті сосиски добряче насварили та все-таки дали мені спокій. Я ті дві доби в поліції зовсім не спав. Думав лише про Мерлі і про свого кота Мутті. Я був надзвичайно втомленим. У поліції сидіти не зовсім весело. Але це все було вчора. А сьогодні я вже стояв перед будиночком Мерлі з квітами. Мені хотілося вибачитися. Та не тільки перед нею, а ще й перед тіткою Бетті. Мама привезла французькі сосиски (так як я її і просив) і я після обіду вирішив їх їй подарувати. Як тільки я подумав про тітоньку Бетті, двері відчинилися і гехнули мене по лобі. Мерлі визирнула з-за дверей і я вручив їй червоні тюльпани.
- Аааа, це ти? Що ще ти від мене хочеш почути? Я вже все тобі сказала - наша дружба обірвалася. - наполегливо промовила Мерлі і вже хотіла закривати двері, як я підскочив і зупинив її.
- Вислухай мене, будь ласка, я краду через те, що у мене бабуся, яка живе у Вашингтоні, сильно хвора. Я продаю речі, які вкрав, а гроші складаю до свого гаманця і так назбирую суму, яка потрібна бабусі на операцію. Хоча мене і садять за грати, та я пересиджую в поліції і збираю знову і знову.
Мерлі сильно здивувалася.
- Значить ти крав це не через те, що ти злодій, як подумав весь клас, а через те, що тобі гроші потрібні на операцію для бабусі?
- Так,- соромно проказав я.
- Я пробачаю тобі - наша дружба знову можлива - й вона поцілувала мене у щічку. Я її теж поцілував і попрощався. Забіг додому по сосиски і одразу ж до хатини тітки Бетті.
- Що ти знову хочеш? - суворо перепитала Бетті.
- Я маю для вас подарунок - і  простягнув їй французькі сосиски.
- Ой дякую, я завжди мріяла спробувати сосиски з Франції - відповіла тітонька.
І я їй розказав все, що розповідав Мерлі про свою бабусю.
Тітонька Бетті сумно хитала головою.
- Але які гроші тобі б принесли сосиски? - перепитала товстенька пані.
- Я хотів їх ще підсмажити й піти на ярмарок продавати людям. Так би і підзаробив.
- Гаразд, я тобі вибачаю, навіть дозволяю в мене щось брати і продавати.
- Велике спасибі, - крикнув я і побіг до магазину.
Там я за кишенькові гроші, які мені дав тато, купив срібний посуд, ручку і машинку і віддав їх Шеріку, Емілю та Сьюзі. Вони мені також пробачили. Повернувшись додому, я заглянув до свого гаманця. УРА!!!!! Я зібрав потрібну суму для операції. Потім усе розказав батькам і ми втрьох вислали гроші бабусі. А через тиждень нам подзвонили лікарі й сказали, що бабця тепер буде жива і здорова. Мене охопило тепло і щастя. Я гордився собою, я допоміг зібрати гроші і врятував бабусю. Тепер обіцяю, що ніколи не буду красти.

Розділ 3: Неприємна історія з пані Ронтебан

       Історія 1. Приїзд родичів

 Сьогодні до нас приїхали гості. Завітав мамин брат з своєю сім'єю. Його звати містер Байбел, його дружину місіс Байбел, а їхнього сина Кристіан. Хоча йому і 15 років, я дуже люблю з ним гратися. Кристіан завжди приїжджає до нас в одному і тому ж одязі: джинси, спортивна куртка, темні окуляри, на руці золотий годинник і багато браслетів, а на шиї висить срібний ланцюжок. Поки всі сиділи за столом, ми з Мутті гралися тенісним м'ячиком. Враз на подвір'я вийшов Кристіан і я ледве не осліп від того, як на ньому все блищало. Він сів на гойдалку, витяг свій мобільний телефон. Я виніс футбольний м'яч.
Давай я навчу тебе добре грати футбол, - запропонував Кристіан.
Я не міг відмовити, адже дуже хотів навчитися грати.
Ми добре пограли, я забіг у будинок випити склянку води і тут почув: тарах, бабах, тотох, торох. В будинок забіг спантеличений хлопець (Кристіан) і схопився за голову.
- Що трапилося? - перепитав мій тато.
- Я ненавмисне розбив вікно сусідів! - промовив Кристіан.
Ой-ой-ой, він розбив вікно пані Ронтебан. Ця худорлява жінка надзвичайно зла і капосна. Вона скаржилася поліції, що тітонька Бетті завжди щось пече, варить, жарить і всі неприємні запахи доходять до її будинку. На містера і місіс Гамбургів вона також скаржилася, що їхній собака Рекс постійно гавкає і заважає їй спати, а хом'ячок Хрум проліз у дірку і поїв їй всю капусту, яку вона вирощувала цілий рік.  Мутті вона також веліла заарештувати через те, що він залазить до неї у дім ( а це неправда) і накидає багато шерсті. Добре, що поліція не звернула уваги на ці скарги і нікого не посадила за грати. Я не знаю, що буде Кристіану за розбите вікно, але збираюся його заховати у себе вдома, адже його сім'я залишається у нас гостювати ще два тижні. Я буду його переховувати у своїй кімнаті і врятую Кристіана від зловтішної пані Ронтебан.

Історія 2. Ми з Кристіаном переховуємося від поліції

Я був правий. Пані Ронтебан одразу ж поскаржилася поліції, що якийсь хлопець м'ячем розбив їй вікно. Кристіан, як це почув, почав дуже хвилюватися. Та я його заспокоїв і завів до своєї кімнати, де розповів йому про свій план переховування.
- Послухай, Кристіане, ви ще два тижні будете у нас гостювати, а місіс Ронтебан знайде тебе і здасть поліції, а щоб нас не знайшли, ми будемо переховуватися. Ну як тобі план?
- Класно, але де ми ховатися будемо?
-У мене в кімнаті, а якщо захочемо побути на свіжому повітрі, то в нашій з Мутті комірці.
- План супер! - аж повеселів Кристіан і ми побігли до мене в кімнату.
- Так, і де ми будемо ховатися? - чухаючи потилицю перепитав мій двоюрідний брат.
- Я під ліжком, а ти в шафі.
- Ні, це не варіант!
- Я придумав, ми збудуємо схованку.
- Як? - запитав Кристіан.
- Можна взяти дуже багато одягу й  складати його один на одного. З одного боку зробимо стінку з коробок та з моїх іграшок.
- Слухай, а навіщо нам робити схованку, якщо можна просто бути у будинку і не виходити надвір.
- Ой, - промовив я, - ти ще погано знаєш пані Ронтебан. Вона в дім зайде і буде нас повсюди розшукувати.
- Але навіть якщо збудуємо схованку, вона ж її побачить і знайде нас.
- Не переживай, я все продумав, ми зробимо схованку біля ліжка, а коли пані Ронтебан в неї загляне, ми шусть - й заліземо під ліжко. А щоб довго там не переховуватися, коли піде ця зла пані, ми виліземо і далі будемо сидіти в схованці допоки вона не вийде з хати.
Кристіан посміхнувся і ми взялися за роботу.
Коли все було готове, то виглядало дуже гарно. Я думаю, що все буде гаразд і нас ніхто не знайде, а наш план обов'язково спрацює.

Історія 3. Нас рятує Мутті

О сьомій годині ранку по нашому будинку бігала пані Ронтебан і розшукувала нас. Ми з Кристіаном вже сиділи в схованці, ми дуже боялися поліції. Пані Ронтебан ввірвалася до моєї кімнати і ретельно шукала нас. З якогось дива в схованку вона не заглядала.
Я побуду ще у вас добре? - зловтішно запитала худа жінка, прийшовши на кухню.
Тато і мама не відмовили й одразу ж пригостили її чаєм. Мутті вже прокинувся і походжав по будинку.
Ми не могли зійти вниз до батьків, бо там сиділа пані Ронтебан. Вже було пів на одинадцяту, а ця підступна місіс Ронтебан додому не поспішала. Ми вже змучилися чекати і  з сумним виглядом сходили вниз з піднятими руками.
- Доброго дня, - присоромлено привіталися ми.
- Добрий день, - усміхнулася місіс Ронтебен і вже готова була взяти нас за руки та потягти до поліцейського відділку.  Аж раптом на її лице стрибнув мій котик і обдер їй все обличчя. Ронтебан з криками вибігла на вулицю і ще довго було чути її крик. Я обійняв свого Мутті і тихенько прошепотів йому на вушко: "ТИ ВРЯТУВАВ НАС, ТИ МОЛОДЕЦЬ!"

Історія 4. Не все так добре, як би нам хотілося

Не все так добре, як здавалося. Ми з Кристіаном думали, що після пригоди з Мутті і обдертим обличчям тітка Ронтебан нарешті дасть нам спокій. Та ні, сталося ще гірше. Вона поскаржилася мерові нашого міста. Два лиха відразу. Думаю так просто це все не обійдеться. Нас без сумніву посадять за грати. Якби ще хоч просто розбите вікно. А у цій пригоді ще й потерпіла є. Дану ситуацію я назвав: " ТІТКА МУРАШКА ЗНОВУ СКАРЖИТЬСЯ". Вона справді невелика на зріст і худюща. Викопана мураха. Цю кличку їй тато придумав. Він в мене любить вигадувати смішні імена та клички. Загалом ми з Кристіаном збиралися їхати до нього додому, але його тато захворів і не може вести автомобіль. Тепер ми придумуємо, де б то ще заховатися.  Був варіант з моїм дідусем, але в останню мить, коли ми вже збиралися до нього їхати, він подзвонив і сказав, що їде в Маямі до свого друга в гості. Більше ми нічого не придумали. Я вже пожалів, що Мутті подряпав пані Ронтебан обличчя. Стало ще гірше. Та я сподіваюся, що все буде гаразд і тітка Мурашка пробачить нам, але прийдеться заплатити за розбите вікно і пригоду з подертим лицем.

Історія 5. Еріку подобається тітка Мурашка.

Не досить того, що пані Ронтебан вже п'ять днів сидить біля вікна, так ще й Ерік (наш сусід навпроти) третій день робить те ж саме, напевно закохався в тітку Мурашку. От що він в ній такого гарного знайшов? Зла, худюща й капосна жінка.
Ми з Мутті та Кристіаном тиждень граємося у дворі м'ячем, а Ронтебан тільки рукою махає. Зовсім з тим коханням  з глузду з'їхали.
Сьогодні падає дощ. Ми сидимо у домі, сумуємо. Мутті як завжди спить на своїй подушці. Ерік і Ронтебан від вікна не відходять.
А коли закінчилася злива - о боже - вони двоє гуляли по нашій вуличці. Ще якесь весілля буде. О,  а ще я дізнався, що пан Багато Грошей (так я називаю Еріка) добре грає на гітарі і співає. Настав вечір і ми з Кристіаном полягали спати. Спочатку я думав про те, що буде з Мурашкою і Багато Грошей. Потім - чи в них буде весілля, а тоді я нарешті заснув.

Історія 6. Весілля

Я не помилявся. Сьогодні зранку до нашої пошти прийшов конверт з запрошенням на весілля Еріка та Ронтебан.
"ДОБРОГО ДНЯ, З РАДІСТЮ ХОЧЕМО ЗАПРОСИТИ ВАС НА ВЕСІЛЛЯ ЕРІКА ДЮСКАЙФРОЙДЕСА ТА КАРЛАНТИ РОНТЕБАН.
ВАШІ ЕРІК ТА КАРЛАНТА"
Кристіана і його сім'ю  вони також запросили. Тато придбав собі новий костюм, мама одягла гарне плаття, я - новий костюм. Коли до будинку містера Дюскайфройдеса під'їхав довгий лімузин, у нього сіли наречені і кудись поїхали. До ресторану ми поїхали своєю автівкою. Він був розкішний і великий. Допоки нікого ще не було, Ерік і Карланта дозволили нам побігати по залі. Коли гості зібралися, всі сіли за стіл. Тоді почалися танці. Ми з Кристіаном танцювали хіп-хоп під музику найкращого співака Америки Саймона Барланта. Потім були конкурси. Коли ми прийшли додому, то відразу лягли спати. А на ранок нас чекав сюрприз. Тітка Ронтебан сказала, що нас більше не розшукує поліція і ми будемо жити спокійно та мирно.
От тобі і добрий кінець цієї пригоди.