Ярош Таїсія

  Цикл «Від літа до зими»

 

Літо

Літній ранок

 

  Починає світати. Тихе ранкове сонце серпиком визирає у щілинку в небі. Яка краса! Неначе у сяйливу блакить домішується рожево-бузкова барва. Невдовзі вже половину сонечка буде видно. Квіти посміхаються фарбами сонцю. А воно їх довгими теплими промінцями гладить,полірує,аби блистіли. Все ближче сонце,більшає. А йдеш-здається,наче по серпанку ступаєш. Адже земля така тепла,ніби шовком накрилася красивим…

 

  Защебетала перша пташка,випивши роси з трави,полетіла знову на дерево,накрите яскравими,зеленими листочками. А далі-тихо…

 Літні сутінки

 

  Спускаються небесними сходами на землю сутінки. Накриває себе та дівчина вуаллю,неначе не хоче,аби бачили її вродливе обличчя,очі її кришталеві,блискучі,живі такі. Тягнеться за нею шлейф зірок і накривають вони сходи. А дівчина далі йде, далі, чарує небо кольорами. Воно світиться то сутінково-фіолетовим,то чисто-синім,то ніжним рожевим. А сукня у дівчини також довга,але коротша,аніж у Світанкової Діви. Блистять вії, покриті чи-то зірками,чи-то перлами.

 

Ступає тихо,як колискова,і весь світ під її чарівні, граційні рухи засинає…

 

Осінь

 

Осінь буває різною. Спочатку вона-молода дівчина,що ніжно гладить вітерцем дерева. Потім стає серйозною жінкою,яка ходить і суворо наказує листочкам багряніти. А далі-бабуся,що поволі човгає ногами і важко струшує з дерев краплі осіннього дощу і листочки.

 

Я люблю осінь за її чарівливу красу і надзвичайно яскраві кольори.

 

Осінні зорі

 

Вже листки багряні падають до ніг,

 

І пожовкла навіть тиша.

 

Сині зорі теплих вечорів

 

У своїх руках вітри колишуть…

 

Втомлено пряде павутину-сітку малий павук,

 

І чую я осінній тихий звук…

 

То крапельки на плетиві поблискують,

 

То дощ голубить мене,

 

То листки зриваються з дерева,

 

То іній проступає з дерев…

 

Сукня Осені або Подорож осіннім світом

 

- Моя пурпурова сукня порвалася…- сумно розповідала Осінь лелеці, що саме хотів відлітати.-І тепер я не можу навіть сісти на трон, адже моя мама, Зима, не дозволяє володіти світом у сукні того кольору, який насправді не є символічним кольором певної пори року!

 

- Знову зашивати твою сукню?Чому ти звертаєшся з цим до мене?Ти ж бачиш, що я лечу підвищувати народжуваність африканських країн!

 

- Лелеко!Якщо твої друзі вірні тобі,вони замінять тебе у виконанні такого милосердного діла!- відповіла Осінь.-Я покажу тобі осінній світ за те, що ти зашиєш мені сукню. А я ж знаю, що тобі кортить його побачити!

 

- Мені буде холодно. – похитав головою лелека і байдуже зітхнув.

 

- Ні, бо я загорну тебе в найдорожче хутро! Хутро дуба!

 

- Справді? Тоді згода. А сукню пурпурову я зашию.

 

  І лелека за кілька хвилин зашив прекрасну пурпурову сукню. Осінь у ній-просто диво! Сонце пензлем чарів намалювало на ній дерева, наче несправжні, помережані оксамитовими краплями. І Осінь дістала з потайної кишеньки блиск для губ з кольором кленового листка і ароматом львівського дощу.

 

- Ти прекрасна!- сказав лелека.-Лише чогось не вистачає.

 

- Знаю! У хутрі дуба я схожа на Мерилін Монро. А коли виходжу на подіум,всі на мене захоплено дивляться!

 

- Ти дуже «скромна». Але скажи,де твій подіум?

 

- Та усюди,коли осіння пора! Я можу розгулювати будь-де, коли настав час мого володарювання.

 

- Цікава ти!

 

  Подорож виявилася чудовою. Лелека спробував багато екзотики - яблука, груші, сливи(для нього це екзотика).І був повністю задоволений тим,що залишився в Україні.

 

Зима

 Сніжинка

 

Блискотлива,тиха,спустилася на землю,

 

Сіяючи красою небесною своєю,

 

Полюбились їй небо,земля,їх вона обліта,

 

Поки не побачить Зиму здаля.

 

Бо важко їй бути,веселій сніжинці,

 

В молочніїх барвах цвісти,у небі тихім рости,

 

Як колише її вітерець у житті на колисці,

 

Важко їй,важко цвісти і рости.

 

Оркестр янголів і снігових зірочок

 

  Завальсували у легкому танці сніжинки. Відчувалися ледь чутні подихи снігових зір. Тихо кружляли і опускалися на землю. Дівчата-сніжинки почули своїм тонким слухом…оркестр янголів. Це було звучання арф,скрипок,флейт,інших інструментів.

 

  Танцівниць зачарувало приємне диво. Але янголи не надто сприйняли їх музику-наче холодну,але тиху,плавну,срібну,цікаву. Добрі,яскраві,молочні барви снігових зірочок і їх музики, і тепла,чарівна,спокійна янгольська музика чудово поєдналися. Люди відчули в душі тепло й приємність…

 

Весна

 Весняна симфонія

 

  Весна, як чарівна пташка, зашелестіла крильцями і принесла у сад весняну симфонію.

 

  Це були мелодійні звуки-падіння крапельки роси, слова травички, натхненна мелодія неба-все злилося у пташиному голосі.

 

  Прокидався сад-дзвіночки вмилися росою, троянди гордо вдягнули нові сукні, а джерельце голосніше зашуміло грайливим потоком. Метелики давно дружили з роменом у білосніжному недільному вбранні.

 

  Яким чарівним було звучання травневої мелодії!Але тільки сьогодні у ніжні звуки додалася прихована раніше велич і краса симфонії-це приходила Весна.

 

  Як тільки мешканці саду почули загадкову красу мелодії, а вона оповивала сад лише раз на рік-коли приходила Весна, пташки почали збирати квіти. Спитаєте, для чого?Для врочистого віночка Весни!

 

  Нарциси тільки зараз підняли голови-соромно їм було, що так довго сплять.

 

  А квіти уже всі в роботі-одна землю пелюстками замітає, інша росу для вінка шукає. А ще брали квіти польових своїх друзів і витискали з них сік. Спеціальні робітники-парфумери-виготовляли парфуми і бризкали ними повітря.

 

  Пташки переглядали останні тенденції моди і шили за ними Весні сукню.

 

Весняний етюд

 

На небі гойдається зірка,

 

Неначе на нитці вона.

 

Комета летить,

 

Ніби стрілка,

 

І радісно йде Весна.

 

Все цвітом уквітчане білим,

 

Бузок починає цвісти у саду,

 

Весну я щасливу люблю!

 

Наповнений сад ароматом її -

 

Приємним,легким,чарівним,

 

І тихо приносить у наші серця

 

Фея тихі, мрійливі, сни.