Сторчак Ксенія

 

Чому ми дивимось у небо

 

Отчего мы так часто смотрим в небо,
Почему взгляд к звездам поднимаем в отчаянье,
Может
, кто-то нас обманул нечаянно,
Утверждая, что звезды исполняют любые желания.

Я, наверно, открою секрет, но порою,
Если долго смотреть в небеса и верить,
Вам оттуда кто-то доброй и теплой рукою
Душу слабую сильной любовью согреет.

Новой силы вдохнет и улыбку подарит,
И смеяться захочется – но слезы из глаз.
И пускай люди скажут, что звезды совсем не для них сияют,
Но и люди для звезд очень часто сиять не хотят. 

 

Анна Форсе

 

Напевно, ніхто з нас не задумувався, чому людина так прагне до небес? Чому ми так часто дивимося в небо? Чому, дивлячись вгору, відчуваємо душевний спокій?

 

Ще з дитинства ми починаємо дивитися на небо, а точніше на хмари. Ми спостерігаємо за тим, як вони кудись поспішають. А он собачка пролетів, а то янголятко, а он – зайчик та ще якісь чудернацькі фігурки та тваринки. І ось уже у нашій голові спливає ціла історія. І ми не помічаємо, як швидко плине час. І от ви лежите на траві чи на даху, а, можливо, просто сидите десь і дивитесь на небо. Вам добре, затишно…бо небо має такий довершений колір! Воно заспокоює серце і загоює душу.

 

А хтось дивиться на небо, щоб пізнати неосяжний Всесвіт. Коли ми вночі дивимося на зорі, ніби бачимо цілі Галактики. Чи часто ми дивимось в зоряне небо? Мабуть, не дуже часто і, мабуть, зовсім мало людей бачать зорі в телескоп. Як на мене, це дуже цікаво. Космічні глибини приховують безліч таємниць та загадок, багато з яких людству лише належить розгадати. Поза сумнівом, попереду нас чекають приголомшливі відкриття, які перевернуть сучасні уявлення про Всесвіт з ніг на голову. Ми перебуваємо всередині Галактики і, дивлячись нагору, ніби дивимось на край годинника.

 

Ви дивитесь на небо, коли вам добре, і коли сум чи біль підпирає під саме горло так, що зараз задушить. І неодмінно стає легше. Мабуть, саме тому після смерті ми летимо на небо, летимо туди, куди майже кожен день підносимось думками… а, може, ми просто ніколи звідти й не спускались?.. Може, ми живемо десь там, на небі, серед того сяйва сонця наших мрій та світлих думок, серед хмар негараздів та горя, серед блакиті прагнень, любові та кохання? І саме тому, коли ми хочемо про когось згадати, то теж дивимось на небо, до якого сходяться ніби всі тоненькі ниточки нашого життя. І дуже часто, дивлячись в небо, згадуєш про друзів. А, можливо, про єдиного свого друга, вірного, щирого, чесного – справжнього! Друзі створені, щоб підтримати тебе, щоб коли потрібно підставити своє плече.

 

Хтось дивиться на небо з надією в серці. Всім відомо, що Ісус Христос воскрес, він піднявся в небо, і тоді апостоли сказали, що він повернеться таким же чином. Про тих, хто живе не за заповідями Божими, не виконує моральні закони, ми кажемо, що така людина сама себе руйнує. Ми про таку людину можемо сказати, що вона носить у собі пекло. Той, хто носить у собі пекло, в пекло і потрапить, але той, хто носить у душі своїй небо, на небо вознесеться.

 

Хтось дивиться на небо з відчаєм, бо вже, коли не очікуєш ні від кого допомоги, і знаєш, що вже немає до кого звернутися, то дивишся у небо.

 

А хтось дивиться і думає: «Господи, за що мені всі ці випробування?» Проте Бог не дає непосильних випробувань. І все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

 

Хтось дивиться на небо з радістю, бо коли нарешті ми досягаємо мети, нам хочеться розповісти про це всьому світу, і навіть небу. Ми ніби дякуємо Всесвіту, за те, що десь там нас почули.

 

Кожен з нас дивиться в небо. Хтось частіше, а хтось не так часто. Проте кожен звертається до неба з чимось своїм, сокровенним. І кожен впевнений, що небо допоможе саме йому.