Андрійчук Валерія

Легенда про чарівну криницю



     В тридев’ятому царстві правив мудрий цар Василь. Роздумував він мудро і правильно, тому життя в його державі протікало спокійно і мирно. А ще тридев’яте царство називали Лісовим царством, бо Василь дбав про навколишнє середовище. Дерева повсюди стояли високі та могутні. А ворогам, якщо б такі знайшлися, прийшлося б добре поблукати в лісовій гущавіні.
     І переказують у тому царстві з діда – прадіда легенду, що давним – давно викопав шаман криницю, щоб кожен міг втамувати спрагу цілющою водою. А ще шаман володів силою води, тому була та криниця непроста: вона могла виконати три бажання і загадати їх міг кожен. Але серце повинно було бути щирим, а бажання лише добрими.  А ще кажуть, що якось з тієї криниці вийде крапелька води. І якщо ти її побачиш і почуєш, то твої бажання неодмінно збудуться, бо побачити її можна лише справжній людині.
      Якось у Лісовому царстві у сім’ї простих селян народилася дівчинка, що була названа в честь цариці Марією. Дівчинка росла веселою і допитливою та жила у злагоді з Матінкою - Природою. І ще змалечку чула Марічка переказ про чарівну криницю. Одного разу дуже занедужала Марійчина мама. І бідній дівчинці довелося робити всю хатню роботу самій. І тут вона згадала про чарівну криницю. Попоравшись по господарству, вирушила Марічка на пошуки. Дні три блукала по лісових хащах. Геть знесилівши, раптом побачила вдалині якісь блискітки, ніби віддзеркалення води. Дівчинка, зібравши останні сили, вирушила туди. І побачила … звичайну кам’яну криницю, порослу мохом. Вона навіть на хвильку засумнівалася, чи це те місце. Але серце їй підказувало, що вона на вірному шляху.
     Марічка загукала: «Краплинко, краплинко, прийди на допомогу!» , але ніхто не з’явився. Сіла дівчинка і
розплакалася. І крізь схлипування почула, як стає голоснішим спів пташок і дзюрчання струмочка, що витікав з
криниці. І тут прямо над Марійчиною головою повільно і спокійно почала спускатися райдужна краплина води, та
ще й із своїми братами та сестрами.
     - Марічко, ти кликала мене? Я можу тобі чимось допомогти.
Дівчинка через хвилювання не могла вимовити й слова, а Краплинка продовжувала:
     - Я знаю, хто ти і чого прийшла.
     - Так ти мені допоможеш врятувати маму? – несміливо промовила Марічка.
      - Спершу ти повинна виконати моє завдання. Готова?
      - Я зможу. Я готова!
      - Через злі сили наша криниця геть обезводнилася. Якщо ти до заходу сонця наповниш її, твоя мама одужає ще до твого повернення.
     І Крапелька неквапливо полинула до свої хмарки.
     А Марічка взялася наповнювати криницю. Але з кожним разом їй здавалося, що колодязь все глибшає, а вода все меншає. Та дівчинка не здавалася і вперто носила і носила…
     Ось уже і сонечко сховалося за обрій. І тут перед знесиленою Марічкою знову виникла Краплинка.
     - Я так і не змогла виконати твоє завдання, - сумно зітхнула дівчинка.
     - Хіба? Ану лишень зазирни всередину!
     - Звідки? Як? Чому?
     - Дякуючи твоєму доброму маленькому серденьку. А в подарунок ти ще отримаєш від мене коштовне намисто. Йди додому і нічому не дивуйся!
     Вдома на неї чекала здорова усміхнена матуся, яка, дякуючи чарам, навіть не помітила довгої відсутності донечки.
А Марічка, коли потім чула розповіді про чарівну криницю, тільки загадково посміхалася, і на душі у неї ставало світло та райдужно.