Пасєка Ірина

12 років

смт Літин

Вінницька область

Подорож  Громовиці та її друзів

 

             В Країні Мрій жила одна дівчинка .Її ім’я було пов’язане з небом-Громовиця. Це була незвичайна дівчинка із безліччю талантів. Громовиця любила співати та займатися спортом, багато читала, подорожувала, шукала нові пригоди, була весела та заповзята, допомагала друзям і всім, хто потребує допомоги. А назвали її Громовицею тому, що коли починалась негода : грім , пориви вітру , блискавка та сильний дощ - усі  ховалися, тільки вона одна залишалася з небесною стихією наодинці. Саме це робило її несхожою на інших . У Громовиці було безліч друзів, які  захоплювались її незвичайністю, хоробрістю, невразливістю.

    Одного разу Громовиця зі своєю найкращою подругою Ірискою  вирішили здійснити навколосвітню подорож. Батьки хвилювалися за дітей і дозволили їхати із захисником - старшим братом Іриски Владайфоном. У  дорогу взяли такі речі: страви, які приготувала мама Іриски Світляна; спорядження, ліхтарі , каски, які їм приготував батько Громовиці Воломир. Усе вони помістили у машину-хатину Владайфона.

     Розпочали свою подорож взимку. А маршрут був такий: перша зупинка –Країна Добра і Любові, друга – Країна Солодощів, третя - Країна Технологій.   

      Дорога до Країни Добра і Любові була дуже легка. Погода чудова.На голубому небі сіяло сонечко. Сніжок вкрив поля , ліси ,степи, але  не заважав машині – хатині їхати своїм шляхом. Уже через два дні діти добрались до першої своєї зупинки. Їх здивувало те, що в цій країні не було снігу. Скрізь росла зелена травичка, а небесна веселка своїми сімома кольорами виблискувала разюче яскраво. Перший, кого вони зустріли, був Денчер. Хлопчик подружився з Ірискою, адже у них було спільне захоплення, про яке вони постійно говорили-футбол.

     У цій країні діти познайомилися з дуже добрими  людьми ДоброЛюбами. В їхніх очах завжди горіла радість і сяяла весела усмішка на устах. Наших подорожуючих здивували незвичайні тварини : котодот і полідок. У них був незвичайний спосіб переміщення-конолеті. Тварини схожі на коней, але мали великі крила і вони вміли розмовляти .

    Декілька днів незвичайні діти погостювали у Країні Добра і Любові. А вирішили продовжувати свою подорож разом із Денчером.

     Дорога до Країни Солодощів виявилася не такою легкою. Деревожуйки, які росли вздовж дороги,кидалися своїми плодами. Колеса машини-хатини прилипали до них. Цю неприємність вирішували Денчер і Владайфон. Це трохи затримало дітей.

    Тільки через сім днів добралися до Країни Солодощів, де все було їстівне . Першого,кого вони зустріли, був Владатен.Машина – хатина так застрягла  у плодах деревожуйки,що Денчер і Владайфон не могли самі витягнути машину-хатину. Їм допоміг житель Країни Солодощів Владатен . І Громовиця вирішила з ним подружитись.

     Люди нової  країни СолодкоЛюби були дуже гостинні. Вони завжди намагалися усіх почастувати свіжими цукерками. Владатен вирішив теж подорожувати з незвичайними дітьми.

     Помилувавшись краєвидами Країни Солодощів, діти рушили далі. Раптово небо затягнулося темними хмарами, вдарив грім, небо розсікла блискавка. Діти злякалися. Тільки Громовиця вийшла з машини-хатини і зупинила на деякий час негоду. Всі були потомлені та заснули, але Владайфон не заснув. Він не знав скільки проїхав. Зупинився на роздоріжжі. Сильним вітром поздувало вказівники, залишилися лише стовбці.  Владайфон не знав куди повернути,тому розбудив своїх друзів. Разом усі вирішили їхати на право. За кермом лишився Владафон, а діти лягли спати.

  Країни Технологій все не видно й не видно…Пройшло уже кілька днів. У незвичайних дітей залишилися дуже мало продуктів, і вони економили .Коли усі  розмовляли, Громовиця запримітила якусь країну. Межі її були оточені високими ворітьми і колючою проволокою. Зверху великими літерами було написано «Країна Поганих Вчинків». За ворітьми стояло багато кліток з Добро Любами і Солодко Любами, які говорили погані слова і смітили . Щоб король Країни Поганих Вчинків Сашозло їх не зловив, вони вели себе погано: не прибирали сміття, не вмивалися.

     Серед ув’язнених діти запримітили дівчинку з великими гарними голубими очима. Непомітно пробралася до неї. Вона розказала,що її звати Танькер, що любить подорожувати, а одного разу поїхала машиною, але у неї закінчився бензин і вона пішла пішки, але заблудилася. Тому попала в ув’язнення до короля Сашизла. І два місяці уже у кліткі.

     Незвичайні діти  вирішили допомогти Танькер. Коли настав вечір, діти забрали ключі у сплячого охоронця і потрапили до кліток. Тихенько розбудили Танькер  та усіх ув’язнених. Відкрили клітки і сказали, щоб  виходили і тікали і завжди були чемними. А Танькер забрали з собою та поїхали з Країни Поганих Вчинків, пообіцявши собі, що ніколи не повернуться сюди …

    Весвлі і щасливі з новими друзями діти повернулися до своїх сімей і розказували про пережиті пригоди.

     Пройшло  півроку. Громовиця покохала Владатена. Денчер запропонував Ірисці зустрічатися. Владайфон   дружить із Танькер. Разом вони міцна команда. Незвичайні діти переконалися, що дружба – це великий скарб, який потрібно цінувати . І саме друзі допоможуть  у  будь- якій ситуації.