Кіляр Матвій

 

Золота Рибка

 

 

 

  

Були собі чоловік та жінка. Жили не бідно, не багато, а так собі. Дітей вони не мали. Спочатку Бог не давав, а потім вже й самі не хотіли. Чоловік був спокійний, трудящий, а ось жінка… Весь час їй чогось не вистачало: у когось щось є, а у неї того немає; комусь щось дали, а їй – ні; хтось отримує добро, а їй тільки щось неприємне перепадає; за порадами ідуть до когось, а не до неї (вона все ж немало на світі прожила).

 

Одного разу, переробивши всю свою роботу, чоловік каже:

        - Піду я, жінко, до річки та наловлю рибки на сніданок.

 

Жінка, перелякавшись, що він вип'є чарчину горілки в крамниці, як крикне:

        - Ну чого це ти підеш сам? Сьогодні свято, працювати не можна – я піду з тобою.

        - Ну, так, то й так, - як завжди спокійно відповів чоловік.

 

Дорогою він мовчав, а жінка рада старатись: того нема, те треба купити, люди їдуть за кордон, а вони постійно вдома, у тих красивий будинок, у інших – іномарка і таке інше.

 

Нарешті прийшли до річки. Сидять, чекають моменту, коли клюне. Наразі почали карасики ловитись, але жінці швидко набридло. І тільки вона роззявила рота, щоб про це повідомити чоловікові, щось у воді булькнуло, заблищало, ніби золото. Потягнула: очам не вірить – Золота Рибка, справжня.

        - Відпусти мене, жіночко, що хочеш для тебе зроблю!

 

        - Ой Рибко, а чи ти «потягнеш» мої бажання? Я багато чого хочу!

 

        - Та спробую, - з настороженістю відповіла Рибка.

 

І тут почалося: будинок, гроші, відпочинок за кордоном, автомобіль…

 

Рибка слухала і думала:

        - Дивна якась жінка. Я в багатьох руках до цього побувала, і люди просять відразу миру, здоров'я, потім інше, а цій відразу все подавай.

 

Все ж, вислухавши прохання, Рибка спокійно сказала:

        - Бажань, звичайно, багато, та протягом декількох днів я їх виконаю.

 

Жінка, видно, не повірила обіцянкам, але Рибку все ж відпустила на волю.

 

Рибалки ще трохи посиділи на березі річки та чомусь мовчки пішли додому.

 

Але вдома розгорівся страшенний сімейний скандал. Чоловік намагався довести, що так просто в житті нічого не приходить. А жінка доводила протилежне. І так протягом декількох годин. Раптом жінка як крикне:

        - Та замовкни вже!

 

І він замовк. Ліг тихенько на ліжко, скрутився в клубочок і дивиться в куток, ніби нікого і нічого не помічає.

 

Раптом телефонний дзвінок. Приємний жіночий голос повідомив про виграш автомобіля та путівки за кордон. Що з цією жінкою відбувалося! Вона і танцювала, і співала, і кричала. А коли згадала про чоловіка, то зрозуміла, що він ні на що не реагує та ще й дуже блідий.

 

За день він зовсім змарнів. Жінка справді вже й перелякалася, навіть викликала лікаря. Після огляду чоловік повідомив, що хворий насправді цілком здоровий, але він підніметься і заговорить тільки тоді, коли відчує себе комусь потрібним.

        - Що ж мені тепер робити? – замислилася господиня.

 

Що вона йому тільки не розповідала: і анекдоти, і різні історії. А потім улюблені його страви принесла. Та все дарма. Чоловік став такий, ніби скоро помре.

 

Якось зайшла сусідка до хати:

        - Господи, що це з тобою, чоловіче?

 

Але відповіді не отримала. Тоді вона й каже:

        - Сходи, сусідонько, до церкви, сповідайся, постав свічку за здоров`я, помолися перед такою й такою іконами…

 

Довго ходила жінка по хаті туди-сюди, туди-сюди і таки виконала пораду сусідки. Вона все зробила як порадили, навіть зі священиком поговорила.

 

Додому не йшла, а, здавалось, бігла,але дива не сталося. Не піднявся чоловік, не заговорив до неї.

 

Тоді жінка пішла до річки, сіла, плаче та приказує:

        - Де ж ти, Рибонько? Як тебе піймати та поговорити з тобою? Не треба мені всього того дармового. Зроби так, щоб чоловік став таким, яким був раніше, бо мені щось без нього нічого не миле, навіть, відпочивати не хочеться.

 

Рибка все чула. Вона плавала у воді і думала:

        - Дивні ви люди, не помічаєте свого щастя, не цінуєте те, що маєте, не бережете тих, хто поряд з вами. Хочете чогось більшого, так робіть щось для цього, а не чекайте, коли вам просто фортуна посміхнеться.

 

Жінка постояла, поголосила, проте Рибка з води не показалася. Так і пішла плачучи додому. Заходить до хати – очам не вірить – чоловік сидить за столом, обідає й посміхається.

 

З тих пір зажили дружно, щасливо і ніколи вже не сварились.