Солодка Анастасія

 

  Пригоди динозаврика Джо та його друзів

Визволення Бори й нові пригоди

 

Розділ 1. Малюк Джо

 

      Це відбувалося багато років тому.

 

      У динозавра Сині (так її називали тому, що вона була синя) з’явилося яйце. Пройшов деякий час, і відбулось диво. Спочатку яйце трохи луснуло, пішла ламана лінія і на світ з’явився малюк.

 

      Це відбулось, коли Синя була на полюванні. Так як гніздо у мами-динозавра було вимощене квітами джоників, вона назвала свого хлопчика Джо.

 

Розділ 2. Знайомство з мамою

 

      Довго чекати маму йому не довелося. Матір саме повернулася з полювання. Вона так зраділа своєму малюку, що ледь не впала.

 

«Ма-ма?» - сказало маля.«Так, я твоя матуся, – сказала Синя. – Хочеш їсти?

«Мамо, ням-ням!» – сказав Джо.

 

Розділ 3. Злий Хонн

 

      Але, саме в цей час, джунглям загрожувала небезпека. Злий динозавр Хонн був дуже жадібним і бридким. Він був темно коричневого кольору, його шкіра була нерівна, як кора старого дерева.

 

      У нього були жовті зуби, страшні та нерівні. Він мав шість братів, які були ще бридкішими та жадібнішими за нього. Брати допомагали йому у всьому. Разом вони хотіли заволодіти джунглями.

 

Розділ 4. Нові друзі

 

      Коли малюк поїв - він ліг спати, зручно влаштувавшись біля матусі, й захропів.

 

      Наступного дня Джо вперше пішов гуляти. Він зустрів інших дитинчат. Привітався, як вчила Синя.

 

«Привіт!» – сказало маля.

 

«Добридень» – відповіли незнайомі динозаврики.

 

«Мене звуть Джо, а вас як?»

 

«Я – Бора», – сказала дівчинка.

 

«Я – Тик», – відповів хлопчик.

 

«А мене звати Темпер», – відповіло найменше динозавреня.

 

«Може, погуляймо разом – запропонував Джо.

 

«Ми згодні» – відповіли малюки.

 

      Вони гарно провели час. Бавилися у хованки, качалися на ліанах.

 

      Джо сподобалася Бора, коли вона сказала, що він дуже гарно ховається, він почервонів і збентежився.

 

Розділ 5 Викрадення Бори

 

      Злий Хонн дізнався про дружбу Джо з Борою і вирішив їм нашкодити.

 

      Адже саме їхні батьки завадили йому стати господарем і захопити собі

 

джунглі.

      - Цього разу я не дозволю стояти на заваді якимсь динозаврикам! Я викраду маленьку Бору й не віддам її, доки не заволодію джунглями!

 

      - Ха-ха-ха-ха!!! Вони ще побачать з ким мають справу!!!

 

Хонн наказав своїм братам викрасти Бору, коли вона буде гуляти з Джо.

      - Хай малюк дізнається, що його любу подружку викрали і побіжить її рятувати. А там, хваць!, пастка! Подивлюсь я на їх вираз: «Ой, ні, не треба!!! Ми віддамо тобі джунглі, тільки відпусти!!». Вони благатимуть: «Рятуйте! Рятуйте!!Ха-ха!!»

 

      - Зрозуміло? А тепер йдіть й захопить їх!

 

      Бора, Тик, Темпер і Джо саме грали в хованки. Тик рахував до п’яти, Бора заховалася за кущами. Джо був майже поряд з нею, але вона його не помітила. Раптом злі брати схватили Бору.

 

«Ай-ай-ай! Рятуйте!!!» – почувся крик.

 

      Друзі відразу зрозуміли, що щось трапилось з Борою. Вони домовились, що Джо піде звати свою маму, маму Бори, Тика і Темпера. А Тик і Темпер підуть за братами.

 

Розділ 6. Великий план «З»

 

  1. Зібрати мам.

  2. Знайти слід.

  3. Знешкодити братів.

  4. Звільнити Бору.

  5. Завадити планам Хонна.

Розділ 7. Нарада

 

      Джо вирішив зібрати нараду. Таким чином Тик, Темпер, їхні мами і мама Синя стали рятувальною командою.

 

      - Перший пункт «Зібрати мам» виконано. Тепер залишилось виконати ще чотири пункти.

 

      - Нам потрібно працювати разом! Переходимо до другого пункту.

 

      - Тик із своєю мамою ідуть направо, Темпер з мамою в іншу сторону, мама Бори, моя мама і я - прямо. Якщо хтось натрапить на слід, або знайде якусь зачіпку – подайте знак.

 

Розділ 8. У пошуках

 

      Таким чином наші друзі пішли на пошуки. Тик не знайшов нічого. Джо зі своєю мамою та мамою Бори – теж.

 

      А Темпер побачив якусь записку. У ній було написано: «Я у В. Горі». Він знайшов своїх друзів, розповів про знахідку і показав шлях.

 

      По дорозі вони розмовляли:

 

«Я таке знайшов!» – сказав Темпер.

 

«Ну і що ж ти знайшов?!» – з подивом запитали всі наперебій .

 

«Я знайшов!...»

 

Але мама Темпера сердито загарчала.

      - Тобто я з мамою, ми знайшли.

 

      - Ми знайшли записку. І знаєте від кого?! Від Бори! У ній було написано «Я у В. Горі». Я спочатку подумав, що це Водяна гора. Але мама сказала, що це Велетенська гора. Ну…ось так, ми ледве не посварилися.

 

«Та-ак… , - міркував Джо вголос, - у нас є записка».

 

«Так є – вставив своє слово Тик – і ще, я думаю, що нам усім потрібно поїсти і лягати спати. Бо за цими пошуками ані поїсти, ані поспати.»

 

«Так! – сказали всі, - треба вже перепочити, бо пізно…»

 

«Звісно, вже ніч, а вночі моторошно і небезпечно» - сказали Синя і інші мами.

 

Вони поїли, знайшли затишну місцинку біля дерева і разом мирно заснули.

 

А ми тим часом подивимося, що відбувається з Борою.

 

Бора сиділа у моторошній печері Водяної гори. Звідусіль крапала вода. Здавалося, що зараз тебе змиє у океан або море. Хонн тим часом завів розмову:

 

«Ну що, Борочко, моя малесенька дівчинка, моя ніжнесенька – ласкаво промовляв динозавр, - скажи мені, де Камінь джунглів?»

 

Тільки батьки Джо і Бори знали, де цей Камінь. Цю таємницю знала також і Бора. Цей Камінь вже понад п’ять сотень років охороняв рід Джо і Бори, а весь рід злого Хонна полював на цей Камінь. Той, хто має Камінь, той і є володарем джунглів.

 

«Ні, - відмовлялася Бора, - я ніколи не віддам тобі Камінь джунглів. Ти злий і бридкий ненажера! І я вже хочу спати, бо у цій печері зовсім не зрозуміло, день зараз чи ніч».

 

Вона позіхнула і лягла спати.

 

«Ви, йолопи, - сердито гаркнув Хонн на своїх братів, - принесіть мені поїсти! Я дуже зголоднів. І їй щось принесіть, завтра прокинеться, поїсть і розповість мені де камінь, а я мабуть теж посплю».

 

Розділ 9. Дві гори В

 

      Зранку друзі знову прийнялись за пошуки Бори. Спочатку вони вирішили в якому напрямку їм потрібно йти.

 

«На Водяну чи на Велетенську гору нам йти?» – спитала Синя.

 

«Я думаю, – сказав Тик, - нам потрібно йти на Водяну гору. Я там бачив печеру довгу і моторошну».

 

«Добре, - погодилися інші, - але спочатку потрібно підкріпитися, щоб були сили на пошуки».

 

Розділ 10. Знахідка. Бора. Хонн

 

      За годину-дві вони дійшли до Водяної гори. Тик показав, де він бачив печеру. Друзі почули якийсь голос:

      - Я-динозавр, кровожерливий і нещадний. Чому я ще не володар джунглів, чому? Зло завжди сильніше і перемагає! А ти, Боро, мені допоможеш!

 

«Ви це чули?! – вигукнув Темпер, – треба йому завадити».

 

Коли вони прислухалися - почули ще один голос.

      - Нізащо! Я зла не боюсь, і не буду тобі допомагати! Скоро мої друзі за мною прийдуть, і тоді… начувайся!

 

«Це ж голос Бори!» – голосно сказав Джо.

 

«Ч-ч-ш!!!» - сказали йому всі.

 

Але вже було запізно.

Розділ 11. У полоні

 

      Варта печери почула Джо, напала на них і захопила всіх. Хонн так зрадів, що аж затанцював. Він посадив наших героїв у клітку до Бори. Йшов час, нічого не відбувалось, ніхто не знав як їм бути, що робити? Джо не міг спокійно сидіти і чекати чогось, він придумав гарний план. У Бори в сумочці завжди є сонний порошок. Ми обсиплемо ним охоронця і він засне. А коли це станеться , ми заберемо ключі і відімкнемо двері.

 

Коли варта відволіклася, Джо тихенько розповів про свій план друзям. Усі погодилися.

 

Розділ 12. Втеча. Новий план!

 

      Через деякий час полоненим вдалося втілити свій задум. В печері залишився лише один динозавр-охоронець, інші кудись пішли. Джо почав з ним розмову і підманив його до клітки, обіцяючи тихенько сказати щось важливе. Коли охоронець уважно слухав Джо, Борі вдалося обсипати його сонним порошком. Незабаром друзі були на волі.

 

      Але небезпека того, що Хонн знову може напасти на них, знову буде мріяти про владу у джунглях, залишалась. Треба щось придумати, як йому завадити.

 

      - Можливо треба розрушити його печеру? – запропонував Тик.

 

      - Як ти це збираєшся робити? – запитав Джо.

      - Я коли була у полоні – почала Бора – чула, що біля входу в печеру з лівого боку є камінь, на який можна натиснути й печера почне розвалюватися, а за хвилину зникне.

 

      - Чудово, – сказав Темпер – а Хонна можна кудись виманити.

 

      - Я знаю, – сказала Синя – що Хонн полюбляє морно.

 

      - А що це? – запитав Тик.

 

      - Це – кокосове молоко й банан, але змішані, - відповіла його мама.

 

      - Я знаю, де це можна знайти, - сказала Синя, - біля Кам’яного озера, яке неподалік.

 

Розділ 13. Печера – «Бум!»

 

      Після двох годин морно було готове. Вся компанія успішно дісталася печери. Який саме камінь потрібно натиснути дізналися у старого динозавра Смафа – він знає усе про джунглі! З’ясувалося, що саме дев’ятий камінь зліва від входу вирішить їхню долю. Приманку розставлено. Залишилося тільки чекати.

 

      Тим часом Хонн повернувся до печери і зчинився скандал. Хонн репетував не своїм голосом на вартового за те, що той упустив полонених.

      - «Що це?» – Хонн відчув запах морно.

      - Варто, що це так пахне?

      - «Не знаємо», - відрізала варта.

      - А звідки?

      - «Не знаємо», - відчеканила варта.

      - Треба перевірити.

      - «Тихіше, - сказала мама Синя, – здається наша приманка діє».

 

      Синя і справді не помилилася.

 

      Хонн неспішно пішов на аромат.

 

«Тихше, здається він іде сюди, - сказав Джо, - давайте заховаємося за цим виступом».

 

      Всі так і зробили. Від виступу до потрібного каменю лапою подати.

 

      Згодом Хонн щось почув і почав відходити. Але ж запах морно манив його! І Хонн не втримався - цікаво, що ж це? …

 

      Коли Джо побачив, що печера вільна, а Хонн біля приманки, друзі дружно натиснули на Камінь…

 

БУМ! БАХ! БА - БАХ!

 

      «Що таке, що трапилось?- запитав Хонн, почувши вибух, - це ж МОЯ ПЕЧЕРА!!!»

      - Вдалося!!! – вигукнули динозаврики.

 

Розділ 14. Зізнання. Дружба.

 

«Що?!?- перелякано заголосив Хонн, - що ви зробили з моєю печерою?!»

 

«Нічого особливого, нічого»,- тихо сказав Джо.

      - Нічого особливого?! Нічого?! Та ви усе зруйнували!!! Ну я вам… Я… Ну… Ви…!!! Що ви наробили!!!

 

      - А ти, що наробив? Хотів нас захопити?

 

      - Та ні, мабуть я…

 

      - Що, мабуть ти? Так?!

 

      - Ну – у – у… Так, але зі мною ніхто не хотів дружити, тому що моє ім’я означає «брудний», і всі обзивали мене «бруднюлькою». І я поставив собі за мету зробити так, щоб усі мене поважали і любили.

      - Зрозуміло.

 

      - Що зрозуміло?

 

      - Усе. Про тебе, але ми хочемо з тобою товаришувати.

 

      - Не брешете?

 

      - Ні, авжеж ні. Ми раді усім, хто схоче з нами дружити.

 

      - Справді?

 

      - Авжеж.

 

      - А…можна і мені тоді теж потоваришувати, чи що?

 

      - Ну звісно, авжеж, безумовно.

 

      - Справді?

 

      - Так.

 

      - Дякую!!!

 

      І Хонн не злий, а хороший Хонн поліз в обійми.

 

      А варта встигла вийти через інший вихід. На місці розваленої печери побудували кафе «Джоник». У кафе подавали: морно, малиновку, коктейль «Полунична пустеля» та багато інших смаколиків.

 

Все добре!