Оратовська Ксенія

 ЗАЛЕЖНІСТЬ

ГЛАВА 1

 

Був звичайний день, коли Каті подзвонив ії друг Максим.

 - Привіт, Максику! Як справи? Гарно? В мене теж! Ні, сьогодні не можу, вибач, бувай.

- Хто дзвонив? – запитала Настя, мама Каті.

 - Та, Макс. Кликав на вулицю.

 - То чому не пішла?

 - Не хочу! Навіщо мені це? – почала вередувати Катя.

 - Ну гаразд, – тихо сказала Настя.

 Коли мама пішла, Катя одразу сіла за ноутбук.

 - Так, подивимось, що цікавого на каналі «Трум Трум»!..

 Каті дуже подобався цей канал. Для неї він цікавий. До кімнати заглянула мама:

 - Що, знову сидиш за компютером? І заради цього ти знехтувала прогулянкою?

- Мамо, відчепися! Не заважай мені! – грізно сказала Катя.

 - Як ти зі мною взагалі розмовляєш?!

 - Так, як мені треба! – сказала Катя та закрила двері перед самим носом своєї мами.

 - Дістала вже! – тихо сказала Катя і знову сіла за свій ноутбук…

 А зараз трохи про Катю та її сімю.

 Каті пятнадцять років, вона вчиться у школі №230, у 9-А класі. Її мати, Анастасія Сергіївна, працює у салоні краси, їй тридцять девять років. Свого батька Катя бачить не часто. Він майже кожен день у командировках. Звуть його Матвій Ігоревич. У цієї родини дуже цікава фамілія – Багаті. Адже так воно і є: мати заробляє десь пятнадцять тисяч за місяць, а тато - двадцять. Матвій працює адвокатом. Вони живуть у шикарному маєтку. Як каже Матвій, «гроші – не проблема». Але є один мінус. Катя дуже нечемна з усіма людьми, навіть з рідними. Єдине, що її цікавить – це телефон, ноутбук та інші її гаджети.

 

ГЛАВА 2

 Одного дня до Каті прийшла її найкраща подруга Яна.

 - Оу, ти погано виглядаєш! З тобою все гаразд? – спитала Яна, коли побачила Катю.

 - Все супер!

- Ти вже четвертий день не виходиш на вулицю!!!

- То й що? Я маю свої справи, – відповіла Катя.

- Які? Сидіти в інтернеті і «зависати» в ютубі?

- Це не твоя справа! Навіщо ти прийшла?

 - Катю! Ти що? Я ж твоя найкраща подруга! Ти що, забула мене? – здивувалася Яна.

 - Ні! Навіщо ти прийшла?

 - Мені цікаво…

 - Що тобі цікаво? Га? А ну, йди звідси! – голосно сказала Катя.

- Тобі, крім цих твоїх гаджетів, в житті нічого не цікаво! – обурилась Яна.

 - Йди геть! – крикнула Катя.

 - І піду! Бувай! – кинула Яна і вибігла з дому Каті.

 Катя пішла до своєї кімнати.

 - Катю, як ти можеш?! Ти тільки що прогнала свою найкращу подругу дитинства! – обурилася Анастасія.

 - Мамо, йди, не заважай!

- Ти завжди так кажеш! Дістала вже мене! – сказала мама і підійшла до Каті. - Тебе покарано, я забираю в тебе ноутбук й телефон!

 - Не маєш права!

- А от і маю, – відповіла Анастасія й вихопила з рук Каті телефон та ноутбук.

 - А ну, віддай! – крикнула Катя й вдарила маму.

 Настя впала. Повільно підвівшись на ноги, вона заплакала й вибігла з кімнати.

 - Головне, що ви лишилися, – лагідно сказала Катя своїм телефону та ноутбуку…

 

ГЛАВА 3

 Після цієї ситуації Анастасія поїхала до своєї подруги Даші.

- Я вже не знаю, що робити? – сумно почала Настя.

- Так, що сталося? Що, знов з Матвієм посварилися? – запитала Даша.

 - Та ні, все гаразд…

 - Я бачу!

 - Що?

 - Якби в тебе було б все гаразд, то ти не сипала б у чай сьому ложку цукру!

 - Ой, вибач! Я замріялась…

 - Розповідай, що сталося?

 - Ну, розумієш…

 І Анастасія розповіла всю історію з Катею.

 - Зараз я не знаю, що робити! – закінчила розповідь Анастасія.

 - То забери в неї телефон! - відповіла Даша.

 - Вже намагалася...

 - І як?

- Вона вдарила мене.

 - Як вона посміла?! – обурилася Даша.

 - Ну, якось так.

 - Тоді вимкни вай-фай!

 - А, це ідея! Як я одразу про це не подумала!.. Дякую, бувай.

 - А як же чай? – здивувалась Даша.

 - Можеш випити за мене! – крикнула Настя, залишаючи дом Даши…

 Приїхавши додому, Анастасія одразу ж перерізала всі дроти, які були підключені до вай-фай роутера. Через декілька хвилин до кухні зайшла Катя.

- Мамо, це ти вимкнула вай-фай?

 - Так, а що? – відповіла мама, миючи посуд.

 - Увімкни його знову! Негайно!!!

 - Взагалі-то – «будь ласка». Але не можу! – суворо сказала Настя.

- Чому? – злякалась Катя.

 - Тому, що я перерізала всі дроти!

 - Як ти могла!? – крикнула Катя й зі сльозами на очах побігла до своєї кімнати.

 

ГЛАВА 4

Катя вже два дні не виходила зі своєї кімнати.

 - Кать, виходь! Поїси! – із самого ранку кликала Катю мати.

 - Коли ввімкнеш інтернет, вийду!

 - Ну, то й сиди там!

 Анастасія вирішила нарешті викинути пошкоджений роутер. «Дивно, не памятаю, де я лишила його!» – звернулася сама до себе Настя. У двері постукали. «О, це мабуть Матвій!» - подумала Настя.

- Відчинено! – крикнула вона.

- Привіт, люба!.. А де Катя?

 - Та, ображається… на мене…

 - За що?

 - Та… - І Настя розповіла всю історію Матвію.

 - Ось.

 - Таак.. Ти, звісно, молодець. Але що далі робити? – спитав Матвій.

 - Навіть не знаю…

 - Ну гаразд, «ранок вечора мудріший». Пішли спати, я дуже стомився.

 Коли Матвій пішов до спальні, Настя викинула роутер у вікно. Пізніше, коли вона вийшла із ванної кімнати й проходила повз відчиненого вікна, їй здалося, ніби то за вікном хтось є. Вона підійшла до вікна і визирнула надвір. Там вона побачила…. нічого вона там не побачила, крім звичайної вулиці. «Потрібно відпочивати», - сказала собі Настя и пішла до спальні.

 Наступного дня Катя вийшла до сніданку. Вона була дуже розпатлана.

 - Катю, що з тобою? Все гаразд? – спитав Матвій.

 - А ти як гадаєш? Вона… – сказала Катя і показала на маму, – вимкнула інтернет!

 - По перше, це не ВОНА, а твоя мати. По друге, я знаю. Цілком згоден з твоєю мамою! Проводитимеш більше часу на вулиці! – спокійно відповів Матвій.

 - Ви змовилися, чи що?!! – зло кинула Катя і знову пішла до кімнати.

 - І так щоразу! Бачиш?

 - Та бачу, – тихо відповів Матвій на запитання Насті.

- Може повернути їй інтернет? – з сумнівом в голосі сказала Настя.

 - Ні, краще не треба. Хай звикає до нового життя!

 - Ну, тоді добре…

 - Може підемо десь, погуляємо? – запитав Матвій в Анастасії.

 - А чому б ні. Тільки куди?

 - Ну, не знаю… До якогось кафе можемо сходити. Мені якраз премію дали! – відповів Матвій та обійняв Настю.

 Надвечір вони пішли до кафе під назвою «Зірка».

 ГЛАВА 5

У кафе Матвій з Настею були десь пару годин. Коли вони прийшли додому, Каті не було. Матвій їй зателефонував і дізнався, що вона пішла до Яни миритися.

 - Ось, бачиш? А ти хвилювалася. Вона починає змінюватися! – радісно сказав Матвій Насті.

 - Та бачу. Можливо, це на краще.

 - Що значить «можливо»? Вона ж ніколи раніше першою не вибачалася!

 - Так, це правда. – задумливо відповіла Настя.

За декілька годин повернулася Катя.

 - Невже ти так довго вибачалася? – запитала Настя.

 - Так, ми потім пішли до парку! – відповіла Катя мамі.

 - Ммм… Але ж ти ніколи не любила гуляти у парку, – зауважив Матвій.

- Так, не любила, але ж я ЗМІНЮЮСЬ!

 - Ну, нарешті ти зрозуміла, що ми хотіли як краще! – радісно сказала Анастасія.

 - Може я піду?

 - Куди?

- Гуляти з Максимом!

 - А що, він дзвонив? – спитав Матвій.

 - Ні, я йому сьогодні вранці телефонувала.

 - Ну тоді гаразд, йди, – погодилася мати.

 Коли Катя пішла, Настя з Матвієм сіли пити чай. Вони згадували часи, коли Катя була маленькою, кумедні історії зі свого дитинства, просто мовчки дивилися одне на одного. Їм здавалося, що вони так мало часу проводять разом. Вони вирішили хоча б годину, але кожного дня ввечері разом пити чай і розповідати, що з ними сталося за день.

 - Я так скучив за тобою, поки був у командировці! – із ніжністю сказав Матвій Анастасії.

 - Я теж. Я тут подумала, може все ж таки включити Каті інтернет?

 - Та що ж ти зі своїм інтернетом, га?! Їй і так нормально, чи ти не бачиш?

 - ТА БАЧУ Я!!! Але мені здається, що вона пішла не гуляти з Максом. Вона пішла лагодити вай-фай роутер, – відповіла Настя.

 - Чому ти так гадаєш?

 - Ну, не може вона оттак раз, - і настільки змінитись!

 - Подивимось… - загадково сказав Матвій.

 - Ну, гаразд! Але я вважаю, що я права! – сказала Настя і вийшла з кімнати.

 

ГЛАВА 6

 

Наступної ночі у будинку Багатих сталася пожежа. Всі мешканці сусідніх будинків допомагали її гасити.

 - Кате, ти де?- крикнув один з сусідів.

- Он вона! – крикнув інший, коли побачив, як пожежник виводив її з палаючого будинку.

- Кате, що сталося? Чому він палає?! – почали допитуватися в неї люди.

 Катя не змогла вимовити ані слова. Вона була шокована тим, що сталося. Щоразу, коли її про щось питали, вона починала плакати. Згодом вона підійшла до одного з пожежників.

 - Де мої мама і тато?

 - Вибач… - сумно відповів пожежник.

 - Що…, що з ними сталося?!!! – майже не ридаючи запитала Катя.

 - Двері до спальні були зачинені із внутрішньої сторони. Ми просто не встигли… Вибач…

 Почувши це, Катя не розуміла, що з нею робиться. Їй здавалося, ніби увесь цей світ проти неї. Вона не могла повірити в те, що її батьків більше немає! Катя безупинно ридала. Їй було настільки погано, що вона нікого не чула і не бачила. Їй було не шкода будинок, тільки маму й тата. Вона розуміла, що, взагалі-то, цієї пожежі могло й не бути. Вона сталася через те, що Катя самотужки намагалася полагодити роутер. І через її необережність та необізнаність сталася пожежа. Катя розуміла, що її батьки померли через неї, і від цього їй було у двічі гірше. Вона не памятала, що сталося потім, тому що втратила свідомість.

Прокинулася Катя у якомусь дивному будинку. Вона не розуміла, яким чином сюди потрапила.

 - Що, прокинулась нарешті? – спитала якась невідома тітка.

 - Де я?

 - Де ти? Ти у дитячому будинку.

 - Що я тут роблю? – не зрозуміла Катя.

 - Тепер ти живеш тут!

 - Як?! – злякалась вона.

 - От так! Коли в тебе згорів будинок, ти втратила свідомість. Нам подзвонили та розповіли про все це. Я приїхала й забрала тебе сюди! – розповіла тітка.

 - Зрозуміло. Дякую вам…

 - Тітко Яно.

 - Дякую вам, тітко Яно! – посміхнулася Катя і знову втратила свідомість.

 

ГЛАВА 7

 Після того, як вона прийшла до тями, Катя роздивилася навколо себе. Вона була у просторій кімнаті, у ліжку. Раптом вона відчула, що позаду неї хтось є. Катя озирнулася і побачила дівчинку такого ж віку, як вона сама.

 - Привіт! – сказала дівчина.

 - Привіт, як тебе звуть? – одразу ж спитала Катя.

 - Мене? Каріна. А тебе?

 - Катя. Як давно ти тут живеш?

 - Два роки, – сумно сказала Каріна.

 - А що в тебе сталося?

 - В мене батьки померли, а в тебе?

 - В мене теж. А як вони померли? – спитала Катя.

 - Вони потрапили у аварію… Мені їх дуже не вистачає! А твої? – відповіла Каріна.

 - Це все через мене!...

 - Як це? – здивувалася Каріна.

 - Розумієш…

 Катя розповіла Каріні всю історію: про себе, телефон, роутер і пожежу.

 - То це через тебе сталася пожежа? – шокована почутим спитала Каріна.

 - Виходить так…

 - Ти нікому більше не розповідала про це?

 - Ні а, що? – здивовано спитала Катя.

 - Нікому краще цього не розповідай!

 - Ну, гаразд…

 - Тобі тут буде не солодко, - загадково сказала Каріна.

 - Чому ти так гадаєш?

 - Коли я тільки потрапила сюди, всі інші діти мене ображали. Інколи я навіть плакала від цього. Але згодом ми знайшли спільну мову! – розповіла Каріна.

 - То ти думаєш, що зі мною теж буде так?! – спитала Катя.

 - Я не знаю, подивимось. Ну що, пішли знайомитися?

 - З ким? – не зрозуміла Катя.

- З іншими дітьми! – відповіла Каріна і вони вийшли з кімнати.

 

ГЛАВА 8

 Коли вони вийшли з кімнати, всі діти вже чекали на зустріч із «новенькою».

 - Ну, що будемо знайомитись? – з усмішкою спитала Каріна в Каті.

 - Ну, напевно, так… Слухай, я не зовсім впевнена…

- Вже надто пізно! – відповіла Каріна та відкрила двері в ще одну кімнату.

 - Нііі… Оу! Всім привіт, ви вже тут? – запинаючись сказала Катя.

 Діти дуже дивно дивилися на неї. Їм неначе мову відібрало. Справа в тому, що Катя була дуже привабливою дівчиною! Її мати до того, як почала працювати в салоні, була фотомоделлю. І Катя була ну дуже красивою.

 - Привіт. – першим порушив тишу якийсь хлопець.

 - Емм…Привіт. Як тебе звуть? –спитала Катя.

 - Саша. А тебе?

 - Мене звуть Катею…

 - Ну, що ж, знайомся - це Марія, Данило, Артем, Даша, Катя, Тимофій… - продовжував Саша.

 - Саша, вона встигне ще познайомитися, ти краще зроби екскурсію!!! – сказала Каріна.

 - Ааа, вірно! Пішли.

 Під час екскурсії будинком Саша розповів, що де знаходиться. Впродовж наступних днів Катя дізналася багато цікавого про Сашу. Вони стали майже найкращими друзями. В них було багато спільного.

 Проходив день за днем, Катя вже здобула собі багато друзів. Їй було весело, хоча часто вона дуже сумувала за батьками. Але коли з нею були її друзі, вона забувала про всі негаразди.

 Час від часу до інтернату приїжджали якісь люди. Від Сашка Катя дізналася, що після таких відвідувань когось з дітей можуть забрати до прийомної родини… Вона почала боятися, що може втратити когось з друзів… І нарешті її побоювання справдилися. Одного дня з дитячого будинку забрали її найкращу подругу Каріну. Каті було дуже сумно. Адже за цей час вона дуже сильно подружилася з Каріною, Сашою та ще кількома дітьми.

 - Не хвилюйся ти так. В тебе є я! Ми ж все ще друзі? – засумнівався Саша.

 - Авжеж! Але вона була моєю найкращою подругою.

 - Ну гаразд, нехай так...

 Після цієї події Катя з Сашком вирішили завжди підтримувати одне одного та піклуватися один про одного. Так вони жили впродовж декількох місяців.

 І одного дня щаслива подія сталася і з Катею - її забрали з інтернату. Вона дуже цінувала своїх нових батьків. Катя всіляко допомагала їм, піклувалася про свою нову родину. Взагалі, Їй дуже пощастило із новою родиною!

 

ЕПІЛОГ

 Після закінчення школи Катя продовжила подальше навчання в інституті. Вона ще в дитинстві мріяла стати психологом. Катя була відмінницею. Їй було складно вчитися, але вона досягла своєї мрії! Вона стала дуже гарним психологом.

 Минали роки. Катя вийшла заміж і народила чудову дівчинку! Вони з чоловіком вирішили назвати її Анастасією. Настя росла слухняною та розумною. Коли вона підросла, то почала постійно просити в Каті її телефон, щоб погратися в різні ігри. Катя давала його, але ненадовго. Вона не хотіла сильно розбалувати Настю, тому дозволяла їй погратися в телефоні лише годину в день. Настя слухалася Катю тому, що дуже сильно любила свою маму і не хотіла її засмучувати. Коли Настя намагалася перечити батькам, Катя із болем в серці згадувала про своїх батьків. Навіть, коли Катя вже була дорослою заміжньою жінкою, вона ніколи не забувала своїх батьків і намагалася виховувати Настю так, щоб не повторилася така трагедія, яка сталася раніше з нею! І Катя не помилилася у своїх засобах виховання. Настя виросла чудовою донькою, а потім ще й турботливою мамою!!!....