Ярош Ярина

 РД-7 або ЗАПЛУТАНІ ПРИГОДИ

 Розділ 1

 

РОЗУМОВИЙ КАШЛЮК

 

Був тихий листопадний ранок. Суперагент РД-7* сидів у своїй затишній мансарді, пив гаряче молоко та їв крекери. До нього безшумно підлетів хатній робот і повідомив, що пора закінчувати сніданок. РД-7 поглянув на годинник і подумав: «Сьогодні вже 25 листопада 2056 року, 5 година 45 хвилин…» Потім, неначе щось згадавши, почав бурмотіти:

Знову я не виспався… Бо аж на цілу годну прокинувся раніше! І це все через Орисю… Не треба було їй вчора мені так усміхатись! – Суперагент зітхнув і знову подивився на годинник. – Скоро подзвонить шеф і дасть якесь нове завдання. А так не хочеться… Але треба!

І справді, за мить зателефонував шеф:

РД-7, Ви мене чуєте?

              – Так, чую, – відповів той.

             – У мене для Вас є дуже секретне завдання.

            – Яке? – здивувався суперагент, бо шеф чомусь перейшов на шепіт.

           – Пам’ятаєте, у 2045 році один вчений розробляв ліки від «розумового кашлюку»…

           – А, це така хвороба, під час якої все забуваєш, – вставив свої п’ять копійок РД-7.

        – Так, але невідомі прокралися вночі до лабораторії доброго професора Щеплика, який дороблював нові таблетки проти цього кашлюку, і поклали до таблеток інший розчин. В результаті цього люди почали ще більше хворіти цією противнючою хворобою. Тобто, утворився новий вірус, який майже неможливо подолати… Поки зрозуміли, що таблетки зіпсовані, море пігулок було продано… Зараз вже 67% людей хворіють цим кашлюком. І не тільки людей… – Зітхнув шеф.

І що, досі не знайшли протидію цьому вірусові?

На жаль, ні.

        - А знайшли тих незнайомців?

     - Теж ні… Вони наче крізь землю провалились.

     - А чому професор Щеплик знову не може зробити ті ж самі ліки?

Після цієї події Щеплик кудись зник… Його скрізь шукали – і в Африці, і в Тундрі, і в горах, і навіть в джунглях, але не знайшли.

 

РД-7 почув, як на тому боці слухавки шеф прокашлявся. «Мабуть погано шукали…» – подумав Суперагент.

Отже, – продовжив Рональд**, – Ви маєте злітати в минуле, знайти професора і з’ясувати, що і до чого.

Добре, тільки Ви мені скажіть, де зараз часохід***?

У тому й то справа, що його теж викрали. І лише вчора – саме тоді, коли він нам став потрібний для розслідування цієї справи. Що Ви пропонуєте, РД-7? – запитав Рональд.

Давайте зустрінемося за годину біля корпусу «Б», – відповів суперагент. – Ви покажете місце, де стояв часохід, коли його востаннє бачили, і я зорієнтуюсь. До побачення.

Після цих слів РД-7 відключив зв’язок, зручненько умостився у кріслі та несподівано для себе задрімав. Прокинувся, коли було за чверть до шостої. Якраз за 15 хвилин мала відбутися домовлена зустріч з шефом.

Суперагент одягнув жакет та попрямував до виходу з будинку.

Він відчинив двері, і раптом почав падати перший сніг. Сніжинки кружляли у якомусь дивному, але дуже красивому танку і навіть РД-7 на хвильку замилувався цим дивовижним подарунком листопада. Та потім, згадавши про зустріч, швидко рушив до зазначеного корпусу «Б».

 

Розділ 2

ПОШУКИ

 

      Шеф одразу повів суперагента до автопарку і показав, де стояв часохід до викрадення. На місці його паркування чомусь лежало кілька дрібок піску. Аж тут детектив помітив, що в невеличкій заглибині під стіною щось лежить. РД-7 нахилився і підняв невеличку пластикову картку. Це виявилося посвідчення водія. Детектив добре знав всіх водіїв у їхньому агентстві, але така людина у них не працювала. На посвідченні було написано: «Водій категорії С». Але що робить тут це посвідчення? І до чого тут вантажівки?

«Напевно, посвідчення туди закотилось, – подумав Суперагент, – і чоловік на фото якийсь знайомий, тільки не можу згадати, де я його бачив».

Детектив витягнув сканер і перевірив власника посвідчення. Сканер замиготів червоною лампочкою – це означало, що посвідчення підроблене.

РД-7 не розгубився, ще раз подивився на розсипані жовтенькі піщинки, дістав свій відеофон і подзвонив на підприємство, що розвозить пісок на дитячі майданчики їхнього міста.

Можете мені сказати, коли ви востаннє розвозили пісок? – запитав він.

Так, можу, – відповів працівник підприємства. – Вчора.

А де, за якими адресами Ви розвозили пісок?

Ми розвозили пісок по п’ятьох дитячих майданчиках п’ятьма вантажівками.

«Отже, – подумав РД -7, – було п’ять водіїв. Коло звужується».

Ви можете надіслати мені ці адреси?

Так, звичайно. Я зараз вам їх надішлю.

Дякую! – суперагент відключив зв'язок і повернувся до шефа, – Рональде, я йду на стоянку бульбашок**** і відлітаю на майданчики з новим піском. До зустрічі!

РД-7 попрямував до стоянки бульбашок. Це була величезна, кругла платформа, що висіла в повітрі на рівні 20 метрів, але завдяки телепортаційним сходинкам цю відстань можна було подолати за три кроки. На платформі стояли прозорі кулі, у кожній з яких було велике зручне крісло. Перед кріслом в повітрі висів віртуальний пульт керування. РД-7 сів у крісло найближчої кулі і віддав команду: «Злітай!». Куля одразу здійнялась на стометрову висоту. Агент швидко запрограмував 5 адрес на віртуальній панелі, і кулька миттю полетіла на схід у напрямку кварталу Сміху.

Бульбашка почала приземлятися біля величезного дитячого майданчика з новенькою пісочницею. РД-7 дістав з кишені піщинки з автопарку і порівняв їх із піском, що був у цій пісочниці: «Ні, ці піщинки не підходять. Вони трішки світліші». І булька знову знялась у повітря.

 

«Тепер полечу на проспект Веселки, 7», – подумав детектив.

Невдовзі бульбашка приземлилась біля маленького дитячого майданчика. Суперагент знову порівняв піщинки. Вони теж були не однакові. Він сів до бульбашки і полетів у напрямку вулиці Лісової.

Кулька приземлилась біля чергового дитячого майданчика. РД-7 знову порівняв пісок, але пісок у пісочниці був більш бурий, ніж піщинки в пакетику суперагента. Така ж ситуація була й на четвертій адресі – по вулиці Бенгальських вогнів, 11.

«Залишилась тільки Веселкова, 5…» – подумав РД-7, сідаючи до прозорої повітряної кульки. Прилетівши на місце, він побачив, що є дві будівлі з адресою Веселкова, 5: приватний будинок і багатоповерхівка.

«Дивно, – подумав суперагент, – два різні будинки з однаковою адресою, біля кожного є майданчик і у кожному є новий пісок…»

РД-7 спершу підійшов до майданчика приватного будинку. Майданчик був благенький: тільки пісочниця та гірка.

Він порівняв піщинки вони були однакові. Суперагент оглянув двір біля будинку і… побачив сліди від часохода. Ці сліди він не міг переплутати, бо вони мали вигляд, неначе хтось симетрично кинув чотири великі кулі, всередині яких був знак нескінченності. РД-7 подивився на підроблене посвідчення водія і побачив, що на фото ззаду цього чоловіка була багатоповерхівка. Детектив знову дістав сканер і на екрані замиготіла адреса: «Веселкова, 5».

«Можливо, посвідчення підробне, а адреса та ім’я злодія справжні, і він живе у цьому багатоповерховому будинку?»

Суперагент підійшов до робота, що обслуговував цей будинок, і запитав: «У якій квартирі мешкає Михайло Сергійович?» Робот відповів, що у вісімдесят третій. РД-7 подякував, показав своє службове посвідчення детектива і пішов до швидкісного ліфту. Цей ліфт мав сенсорну панель, що вимірювала швидкість, і прозору кабіну у формі овалу. Він піднявся на 41 поверх. Там було дві квартири 82 та 83. Суперагент помітив, що біля 83 квартири не було дзвінка. Він постукав у двері потрібної квартири. На порозі з’явився вусатий дядечко в окулярах, близько 70 років. Його фото було на посвідченні!

 

«Дивно… – подумав РД-7, – якось зовсім не схожий на водія. Більше на якогось професора…»

Чого вам треба? – непривітно запитав дідусь, навіть не привітавшись.

Добрий день, Ви Михайло Сергійович?

Так.

Ви працюєте водієм? – запитав Суперагент, прискіпливо подивившись йому в очі.

Так… тобто ні, – захвилювався дідусь.

А чиє це тоді посвідчення? – запитав РД-7.

Літній чоловік злякано подивився на пластикову картку зі своєю фотографією і почав щось мимрити.

Вам краще зразу зізнатися! – сказав Суперагент.

Дідусь опустив голову.

Ну… взагалі то я вчений, який хотів винайти ліки від розумового кашлюку… І я не водій, а професор, – промовив він.

РД-7 раптом зрозумів, що перед ним – той самий, зниклий 11 років тому, професор Щеплик.

Ви викрали часохід, підробивши посвідчення водія… – здогадався Суперагент. – Для чого все це?

По-перше, я його не викрав, а взяв… – почав викручуватись вчений. – А, по-друге, мені потрібно було злітати у минуле, щоб дізнатися, який вигляд мали незнайомці, що зіпсували мої ліки від «розумового» кашлюку та потім їх знайти у нашому часі! – якось занадто радісно повідомив професор і хотів зачинити двері. РД-7 його зупинив.

У мене ще є до Вас запитання. Ви знайшли цих злодіїв?

              – Ні, бо… Бо часохід раптом зламався і перестав слухатися моїх команд… – знову розгубився професор. І почервонів.

«Це все якось дуже дивно… – подумав Суперагент, але вголос нічого не сказав, тільки щось записав у нотатник. – Такі справи мають вирішувати детективи, а не вчені чи лікарі».

РД-7 помітив, що професор знову, якось дивно, не по-справжньому, заусміхався. Суперагент сказав:

А де зараз часохід?

А я його повіз на металобрухт!

Де це було?

А я… не пам’ятаю адресу, було темно… – почав викручуватися професор.

Детектив зрозумів, що дідусь щось приховує.

Часохід у вас, – впевнено промовив РД-7. – І Вам краще якомога швидше його повернути.

Так, я вам віддам часохід, тільки ви знайдіть, де він, і професор хитро примружився. Напевно, був упевнений, що його не зможуть знайти.

Але Суперагент не розгубився. Він згадав, що у квартирах можуть бути невеликі сховища, кладовки, біля яких підлога нахиляється під кутом п’ять градусів. Про це він читав у Артура Конан Дойля. В одному з оповідань Шерлок Холмс так виявив таємну кімнату.

РД-7 показав дідусеві посвідчення детектива і суворо сказав:

Ви підозрюєтесь у крадіжці дуже важливого об’єкту. У Вашій квартирі зараз проводитиметься обшук.

Професор злякано відступив у бік і Суперагент пройшов до квартири.

РД-7 вийняв з кишені тенісний м’ячик (так само, як і Шерлок Холмс) і поставив його на підлогу. М’ячик покотився і впав у якусь дірочку. Почулося «клац» і раптом стіна від’їхала. У напівтемному приміщенні Суперагент побачив часохід. Він швидко застрибнув до кабіни, зачинив двері і ввімкнув його. Детектив не сумнівався, що часохід працює, і професор сказав неправду. А от чому? Це йому і треба буде з’ясувати.

Як тільки машина часу загуділа, інша стіна теж відкрилася і часохід вилетів на вулицю.

РД-7 натиснув кнопку автоматичного керування і написав на сенсорній панелі «Центральна площа». Через хвилину часохід прибув на місце відльоту у минуле.

 

Розділ 3

ПОЛІТ У МИНУЛЕ

 

Жіночий голос повідомив:

Ви підтвердили політ у 2045 рік. Відліт відбудеться через 10 секунд. Десять… Дев’ять… Вісім… Сім… Шість… П’ять… Чотири… Три… Два…Один… Пуск!!! – часохід легенько затремтів, а жінка-автовідповідач далі розповідала:

Політ триватиме годину. Пристебніть, будь ласка, пасок безпеки. Зараз у Вас вільний час.

РД-7 подзвонив начальникові Рональду і сказав:

Я вже у часоході, лечу в минуле.

Молодець, Суперагенте, я дуже радий, але це тільки 30% усієї справи. Тому бажаю Вам успіху. До побачення! – сказав шеф.

До побачення! РД-7 від’єднав зв’язок і відхилився на спинку анатомічного крісла. За мить заїхав робот 2056 і запитав, чим він може допомогти. Суперагент замовив гарячий шоколад і 4 кексики. Робот сказав, що через 5 хвилин все буде готове. Тим часом РД-7 почав читати довідник агента-шпигуна. Потім з’їв кексики, випив гарячого шоколаду і знову поринув у читання.

 

Розділ 4

ДЕ ЗНАЙТИ ЗЛОДІЯ?

 

Заплющіть очі та пристебніть пасок безпеки! зненацька для нього пролунав той самий жіночий голос. – Оголошується посадка у 2045 рік. Іще раз повторюю заплющіть очі і пристебніть пасок безпеки! РД-7 заплющив очі і все зробив, як сказала автостюардеса.

Посадка через: Десять… Дев’ять… Вісім… Сім… Шість… П’ять… Чотири… Три… Два…Один… Ви приземлились!

Суперагент розплющив очі, визирнув у кругле віконце і побачив, що часохід стоїть посеред Центральної площі, з якої він і відлітав у минуле. Але люди були трішки по-іншому вдягнені. І всі присутні на площі здивовано витріщилися на часохід. РД-7 швидко підбіг до сенсорної панелі. Над нею було написано: «Зміна форми часоходу». Суперагент швидко надрукував: «Морозиво». Потім дістав шпигунську авторучку та супер-аркуш (на якому пишеш, а через потрібний час все написане зникає). Детектив задоволено усміхнувся, написав на аркуші «ЗАЧИНЕНО», потім прикріпив його на дверях часоходу і вийшов в пошуках злодія.

На великій площі було дуже людно, але увагу Суперагента привернули дві жінки, які про щось енергійно розмовляли. Так, що навіть не звернули увагу на приліт часоходу. Одна з них здалася йому знайомою, а іншу він точно бачив уперше.

Детектив підійшов до жінок ближче і зайшов за дерево, поставив на одну з гілок свій відеофон і увімкнув його на запис. Він побачив, що одна з жінок тримала за руку дівчинку років семи-восьми. Майже його ровесницю, коли він жив у 2045 році.

Суперагентові обличчя дівчинки теж здалося дуже знайомим…

«Десь я її бачив… і тут його осяяло: – Так це ж Орися!»

Але роздуми перервав крик дівчинки:

Кулька!!!

Виявляється, поки Суперагент думав, дівчинка встигла випустити з рук велику гелієву яскраво-червону кульку, і та, помахавши всім ниточкою, помандрувала до неба.

РД-7, не вагаючись, увімкнув на кросівках стрибучий режим. Він відштовхнувся від землі, схопив кульку на льоту, вимкнув стрибучий режим (Це було дуже важливо, бо на початку своєї кар’єри детектива одного разу він забув вимкнути цей режим і стрибав, як на батуті, хвилин десять – вгору-вниз, аж поки не здогадався, у чому річ) і ввімкнув режим парашута. Суперагент м’яко приземлився на землю і віддав кульку у вигляді сердечка її здивованій господарці. «Напевно, зробив припущення РД-7, вона ще ніколи не бачила такого трюку».

Одна з жінок зааплодувала і подарувала Суперагентові таку ж саму кульку, тільки білу. Дівчинка міцно притиснула свою червону кульку до себе обома руками. РД-7 здогадався, чому вона така цінна для дівчинки, бо ця повітряна пустунка ніколи не здувається. Поки сам її не проколеш. Дівчинка привітно промовила:

Мене звати Орися. Дуже дякую! Ви мені дуже нагадуєте мого сусіда Максима… тільки дорослого.

РД-7 ледь не сказав, що це він і є.

Тим часом до дівчинки підійшов біг-тер’єр, її улюблений песик, якого вона ніжно називала Шурупчиком (дарма, що він був ледь не більший за Орисю). Шурупчик був найнадійнішим охоронцем дівчинки, відводив її до школи і не давав нікому її образити (навіть, якби хтось і посмів би образити, то йому від біг-тер’єра йому все одно, навіть в скороходах, не втекти). Дівчинка запитала:

Ким Ви працюєте?

Детективом, – несподівано для себе зізнався РД-7.

І я хочу стати детективом!

Обов’язково станеш! – відповів Суперагент. (Він же ж знав майбутнє!)

Давайте сфоткаємося на Ваш і на мій сенсорики?

Давай, – теж несподівано зразу погодився Суперагент. Бо через свою таємничу роботу він взагалі уникав фотографування. Але Орисі відмовити не міг. Хоч і маленькій.

І вони сфотографувалися.

 

Бувай! – попрощався детектив.

До побачення! – відповіла дівчинка і пішла додому, взявши маму за руку. Попереду весело біг Шурупчик. РД-7 зняв з дерева відеофон і пішов до часоходу.

 

Розділ 5

ПРО ЩО РОЗПОВІВ ВІДЕОФОН

 

Суперагент знесилено відхилився на крісло часохода. Він вимкнув режим селфі на відеофоні і ввімкнув відеозапис:

Знаєш про неймовірну подію? залунало з відеофону.

Мабуть, що ні.

Так от, слухай. Учений-винахідник сьогодні о 17.00 буде презентувати нові ліки, які так довго робив, а ще там будуть розігруватись купони, за які можна нові ліки купити зі знижкою 90%. Чула про таке?

Ну так, а ти зможеш піти туди?

На жаль, ні. Орисю до музичної школи відвести треба. Ну, а ти зможеш бути там, а потім мені все розповісти?

У мене запланована одна зустріч, тому теж ні. А де це відбуватиметься?

На вулиці Квітковій, будинок 25-Є…

Кулька! – закричав дитячий голос.

І РД-7 зрозумівши, що більше нічого цінного не почує, вимкнув відеозапис.

Детектив подивився на годинник. Була 15 година. Він замовив у робота суп, гречку, омлет, чорничний пиріг та узвар. У нього було вільних цілі дві години. Після обіду РД-7 трохи задрімав.

Коли Суперагент прокинувся, він подивився на годинник – було п’ять хвилин до сімнадцятої.

РД-7 написав адресу будинку вченого і полетів. Через хвилину Суперагент вийшов з часоходу, що тепер нагадував кіоск, і попрямував до великого Будинку.

У конференц-залі вже зібралося чимало людей. Нарешті вийшов професор:

Добрий день! Перепрошую, але я не зможу вам сьогодні дати ці ліки, я не встиг їх доробити, але завтра точно зможу. І вони вам допоможуть на всі 100%, бо я вже випробував їх на своєму песикові подіяло моментально! Через хвилину він почав виконувати мої команди ще краще і став розумнішим, ніж був! Я йому кажу «принеси капці», а він приносить в зубах капці, балансуючи з чашкою на голові, повної води! Тому не хвилюйтесь, сьогодні я дороблю ліки, і одна таблетка захистить вас від «розумового» кашлюку на все життя! – і зал вибухнув оплесками.

Прокашлявшись, професор почав розповідати, що це будуть за таблетки і що входить до їхнього складу.
 

Розділ 6

ТАК ХТО Ж НАСПРАВДІ ЗЛОДІЙ?

 

Коли закінчилася ця довга промова, професор швидко вийшов за куліси. РД-7, накинувши на себе невидимий капюшон, пішов за вченим.

 

Суперагент піднявся за винахідником на третій поверх. Двері рипнули і професор з невидимкою зайшли до лабораторії. Учений мав дуже виснажений вигляд. Він сів у крісло і почав змішувати інгредієнти, але РД-7 помітив, що професор в кінці висипав пакетик, на якому було написано «від безсоння».

«Якась дивна складова! подумав Суперагент. Побачимо, що він зараз робитиме».

Професор комусь зателефонував, і втомлено повідомив: «Все готове, зараз виїжджаю до Вас на фабрику!» І прямо в капцях, взявши колбу, вибіг з кімнати. Коли двері за професором зачинилися, детектив взяв папірець з рецептом, що залишив професор на столі. Там і близько не було схожого інгредієнта «від безсоння», а замість нього стояв напис «магній», до баночки з яким вчений навіть і не доторкнувся. «Ось що воно таке… Професор помилився, замість одного інгредієнта поклав інший! Він, мабуть, багато працював і мало спав, щоб встигнути до назначеної дати… – подумав детектив. – І я стаю так само розсіяний, коли мало сплю…».

 

РД-7 правильно, згідно рецепту, змішав те, що залишилось від інгредієнтів у баночках і поклав суміш у колбу. Потім зайшов до часоходу, написав «3 дні вперед» і зразу ж опинився біля того ж самого будинку. Детектив знову накинув на себе невидимий капюшон і заліз через відчинене вікно до лабораторії. Там сидів професор, обхопивши голову руками. Суперагент порився у кишенях, знайшов думкочитач, направив його на вченого і невидимий шнурочок прилип до голови винахідника. «Ой, що я не так зробив?!? почулося у навушниках. Я ж на Джекові переконався, що рецепт діє, чому ж на інших це не спрацювало?»

Професор був готовий ось-ось розплакатися.

«Я так старався! Стільки часу провів у дослідженнях цієї хвороби… Мабуть, мене заарештують… Що робити?!? А я їм от що скажу: що це злодії вночі, коли я спав, прийшли і поклали невірний інгредієнт!» – і на обличчі професора з’явилась слабка посмішка.

 

РД-7 вистрибнув з вікна лабораторії і сів у часохід. Трохи відсапавшись, він почав проводити дослід: взяв неправильні ліки, випив їх, а потім, відчувши, що голова закрутилась, дістав правильні ліки. Він випив нові ліки і все пройшло! Моментально!!!

Суперагент запакував цю колбу у чисто-стерильний пакет і поклав до шухляди.

Раптом задзвонив відеофон. РД-7 взяв слухавку, і на нього градом посипалися запитання:

Ну, що? Як там? Що ти зараз робиш? Дізнався? Скоріше! Бо всі на тебе чекають!

Не все зразу, будь ласка. Все чудово. Я зараз збираюся летіти назад. До речі, винуватець цієї ситуації – професор! Він усю цю історію вигадав! Перепрошую, але зараз не можу говорити. Скоро повернусь!

До побачення!

І Суперагент від’єднав зв’язок. РД-7 натиснув кнопку «політ назад» і відхилився на спинку. Він замовив у робота піцу і томатний сік. Все це поїв і задрімав, бо добре запам’ятав що буває з людиною, коли вона недосипає.

 

Розділ 7

НАРЕШТІ У СВОЄМУ ЧАСІ

 

Суперагент знову прокинувся від жіночого голосу, який повідомляв, що посадка відбувається у 2056 рік, 25 листопада, 19 годину.

У РД-7 трішки запаморочилось у голові, бо це була довга та виснажлива поїздка.

Він написав на сенсорній панелі «Детективне агентство» і через дві хвилини вже був у своєму кабінеті. Виходячи з часоходу, Суперагент не забув прихопити й подаровану Орисею кульку.

 

До нього швидко підійшов шеф з кліткою в руках.

Мій найрозумніший у світі папуга захворів на розумовий кашлюк!

Не панікуйте! Ваш папуга сьогодні ж вилікується. Бо я маю при собі справжні ліки від цієї хвороби.

І РД-7 показав шефові невеличку колбу.

 

Правильні ліки зразу ж віддали вченим, і вони зразу ж запустили їх у масове виробництво. І боротьба з кашлюком була виграна!

Начальник похвалив Суперагента за кмітливість та нагородив його дипломом та медаллю. Повернувшись додому, РД-7 несміливо підійшов до Орисиної квартири, постояв, але так і не наважився натиснути на дзвінок. Потім зайшов до свої квартири, написав на нездувній кульці-сердечці «від Максима», вийшов з квартири, знову натиснув у дзвоник, швидко поставив кульку на підлогу і миттю заховався у своїй квартирі.

Через дві хвилини до нього подзвонили у двері. Це була дуже здивована Орися з кулькою в руці:

Що це?

Це подарунок для тебе з далекого минулого… намагаючись не ніяковіти, сказав РД-7. Орися зашарілася і вийшла.

 Розділ 8

ОРИСЯ + МАКСИМ =…

25 листопада 2057 року виповнилася річниця, як Суперагент злітав у минуле і припинилася епідемія цієї капосної хвороби – розумового кашлюку.

Але це ще не все, бо вдячні люди подарували РД-7 великий приватний будинок та власну бульбашку.

Вам, напевне, цікаво, що ж трапилося з професором? Був суд і на суді учений всіх здивував своєю промовою:

Чесно кажучи, я дуже радий, що всі дізналися правду, бо ви навіть не уявляєте, стільки років я носив на собі важкий тягар обману. Як це було важко – ховатися від людей і не спати через муки совісті. Але тепер моя совість чиста і я можу, нарешті, спокійно спати. Навіть у в’язниці.

Але до тюрми професор так і не потрапив, бо було очевидно, що він не навмисно переплутав ліки і його випустили. Вдячний вчений у той же день винайшов ліки від безпричинного страху та мікстуру від поганого настрою».

«Таємне все ж таки стає усім відоме, – подумав тоді Суперагент. І як добре, що тепер Михайло Сергійович живе по сусідству зі мною».

Та є ще прекрасніша новина, навіть за дві попередні. Орися та Максим одружилися. Спочатку було вінчання, а потім величезний бенкет, на якому всі жителі Прибережного***** веселилися та сміялися. Після весілля Максим з Орисею полетіли додому на бульбашці.

Але і це ще не кінець.

На РД-7 та його дружину чекає багато карколомних пригод…

 

 

 

 

 

________________________________________________________________

 

РД-7* – Розвідувальний Детектив 7-ї (найвищої) категорії.

Рональд** – ім’я шефа.

Часохід*** – велика, кругла машина часу, на чотирьох підставках.

Бульбашка**** – новітній літальний апарат, прозорий, в формі

кулі, схожий на мильну бульбашку. Набирає велику швидкість за

лічені секунди. Керується автопілотом.

Прибережне***** – вигадане місто, в якому жив РД-7.