Чечеренко Дарина

  Кораблик мрій

  

Інколи мені хочеться стати пташкою і літати десь понад прозорими хмарами.

 

Інколи хочеться спіймати в долоньку сонячного зайчика і випустити його біля найсамотнійшої душі.

 

Інколи хочеться здійснювати найпотаємніші бажання людей, просто так, не чекаючи на вдячність.

 

Маленька світловолоса дівчинка задумливо вдивлялась у прозоре дно річки. Вітер танцював у парі з жовтим листям, а по небу пливли білі хмаринки.

 

Осінь… Пора яскравих шарфиків та парасольок, золотого листя та срібних краплинок.

 

А якщо ця осінь особлива? Мар’яні на долоню тихо, мов метелик, опустився жовтий листочок. Вона одразу зрозуміла - він особливий! Тільки одне бажання – зрозуміла вона. Тільки одне бажання!

 

Шум міста віддалявся, ставало затишно і легко на душі.

 

«Інколи хочеться здійснити чиюсь найпотаємнішу мрію» - тихо лунало у неї в голові.

 

«Щастя - поруч!» - прошепотіла дівчинка самотньому перехожому, усміхнулася та відпустила листочок.

 

Листочок затанцював у повітрі, і, кружляючи, поволі опустився на воду.

 

Її кораблик-листочок тихо плив, зникаючи з поля зору. Він плив у світ сонячних Мар’янчиних мрій. Вона знала, що тепер всі її мрії неодмінно здійсняться!