Ворона Анна

 З года будує, а незгода руйнує

 (Казка для дітей і для дорослих)

 

Події, про які я хочу розповісти, відбулися дуже давно на благословенній землі, де панував батько Дніпро. Земля та оспівана у давніх легендах і переказах, овіяна славою мужніх лицарів. Її ліси, гаї, гори, степи, річки, моря зачаровували кожного, хто мандрував тією стороною. Саме там з’явилася на світ маленька дівчинка. Нарекли її Україною.

 

Це була диво-дівчинка: розумна , кмітлива, красива, талановита. Коли вона співала, то навіть соловейко затихав у гаю, щоб послухати дивовижну пісню. Сплела мала віночок з калини, який забагрянів на її пишних і довгих косах. Довгими вечорами вишивала. Дивовижними візерунками заясніла сорочка, яку натхненно дівчатко гаптувало для себе.

 

Йшли роки, виросла дівчинка і на порі стала. Пишна коса, стрункий стан, блакитні , як небо, очі, чорні брови полонили молодого красеня Скіфа, який неподалік полював на дикого звіра. Дівчина відповіла взаємністю. Невдовзі батько Дніпро благословив дітей на щасливий шлюб. Україна і Скіф зажили любо, мило, дружно. Побудували дім, чесно трудилися, сіяли хліб, розводили худобу, жили у злагоді зі своїми сусідами. Дав Бог діточок молодій сім’ї. Найстаршу донечку назвали Київщиною, за нею з’явилася на світ Чернігівщина, потім Полтавщина. Двадцять чотири донечки – рідні кровиночки і улюблениці батька Скіфа. А найменшу дитину, синочка, приніс на своїх крилах лелека. Стали його величати Кримом. Щасливі батьки виховували своїх дітей у любові, привчати їх поважати людей, чесно трудитися, любити рідну землю.

 

Одного разу прийшла погана звістка. Блукаючи світом, з півночі прибився лиходій і оселився біля благословенної землі. Нелюд вів паразитичний спосіб життя, його серце було наповнене жорстокістю, воно малу силу від поганих вчинків і поганих справ. Багато людей стали нещасними, піддавшись оманливим чарам.

 

Шукаючи нові жертви, лиходій дізнався про багатодітну українську сім’ю. Закипів люттю і вигукнув:

- Знищу, всіх українців знищу! Ненавиджу!

 

Перетворився на добродія злодій, затесався у сім’ю злий чаклун, почав плести павутиння ганебних інтриг. Завоювавши прихильність молодших сестер, став розповідати про віковічну дружбу. Старші діти з недовірою поставилися до північного сусіда. Довго ворожив ненависний маг, подіяли чари. Відібрали у матері сина. Молодші сестри Луганщина і Донеччина стали полонянками Лиходія.

 

У тій сім’ї почалися чвари. Заплакала Україна – мати.

 

Розтерзана Україна страждала, але дуже любила своїх злосливих дітей, молилася за їх повернення додому.

 

Побачивши сльози згорьованої жінки, на допомогу прийшла Берегиня, яка знала, як перемогти ворога:

- Не плач, твої діти, Україно, обов’язково повернуться додому. Берегиня наказала зібратися всім людям, взятися за руки і промовити чарівні слова:

 

 

- Україна єдина, соборна, неподільна!

 

Тричі пролунало те гасло, воно долетіло до сестер – полонянок, до брата – бранця. Діти почули голос матері. Розвіялася брехлива мара, яка штовхала до зради.

 

Збентежився, заметушився чорнодій, бо не діяли його чари. Став він безсилий, бо його серце більше не отримувало підживлення від ганебних справ. Знесилений, переслідуваний голосом правди, тікав, шукаючи покаяння.

 

Поєдналася українська родина. Живуть у любові і злагоді двадцять чотири сестри і їхній молодший брат, а мати Україна навчає:

 - Згода будує, а незгода руйнує.